Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
2) вагітним жінкам; 3) жінкам, що мають дітей віком до чотирнадцяти років;
4) особам, що досягли пенсійного віку; 5) військовослужбовцям строкової служби; 6) інвалідам першої та другої груп. В усіх зазначених випадках враховується вік або стан (статус) особи на момент постанови судом вироку.
7. На підставі ч. 1 ст. 58 КК обмеження волі на строк не більше двох років може бути замінене військовослужбовцю покаранням у виді службових обмежень на той самий строк (див. коментар до ст. 58 КК).
8. Особа, засуджена до обмеження волі, може бути звільнена від відбування (повністю) або від подальшого відбування (частково) цього покарання: а) з випробуванням (статті 75, 79 КК); б) умовно-достроково (ст.81 КК);
в) достроково (ч. 4 ст. 83, статті 84—87 КК).
9. Покарання у виді обмеження волі до неповнолітніх не застосовується (ч. З ст. 61, ч. 1 ст. 98 КК).
10. Порядок та умови виконання (відбування) покарання у виді обмеження волі встановлені в Розділі УІ-Б ВТК, а також в «Інструкції про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи».
11. За злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, а також за дії, що дезорганізують роботу такої установи, особа, засуджена до обмеження волі, притягується до відповідальності за статтями 391 чи 392 КК. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі має наслідком відповідальність за ст. 390 КК.
Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
2. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
1. Тримання в дисциплінарному батальйоні є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), відповідно до якого засуджений військовослужбовець строкової служби направляється до спеціальної військової частини на строк, встановлений вироком суду. Основними засобами впливу на засуджених до цього виду покарання є: встановлений для дисциплінарного батальйону порядок . та режим відбування покарання, суспільне корисна праця засуджених, виховна робота і бойова підготовка (ст. 5 «Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139/94).
2. Засуджені до такого покарання військовослужбовці піддаються ряду обмежень: ізолюються від інших військовослужбовців; територія дисциплінарного батальйону огороджується спеціальним парканом; вікна та двері приміщень обладнуються металевими ґратами; на роботу та за межі дисциплінарного батальйону засуджених виводять під охороною озброєного конвою; у випадку втечі засудженого конвойні мають право застосовувати у встановленому порядку зброю; засуджені в обов’язковому порядку залучаються до праці (не менше, ніж на 8 годин) на виробничих підприємствах, будівництві та інших об’єктах Міністерства оборони; за порушення вимог режиму відбування покарання до них можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, аж до арешту на 10 діб з утриманням на гауптвахті; час перебування в дисциплінарному батальйоні в строк військової служби не зараховується і після відбуття покарання засуджені направляються для подальшого проходження служби.
3. Тримання в дисциплінарному батальйоні є строковим видом покарання і може бути призначене судом на строк від шести місяців до двох років (ч. 1 ст. 62 КК).
4. Покарання, передбачене ст. 62 КК, є спеціальним і може бути призначене лише військовослужбовцям строкової служби. До курсантів військово-навчальних закладів, шкіл прапорщиків, мічманів та інших подібних навчальних закладів це покарання може бути призначене лише за злочини, вчинені ними після зарахування до навчання і за умови, що до цього вони не проходили строкової військової служби.
5. Тримання в дисциплінарному батальйоні може бути призначене вироком суду лише як основне покарання (ч. 1 ст. 52 КК) у випадках:
а) коли це покарання передбачене в санкції статті Особливої частини КК (ч. 4 ст. 52). Це покарання фігурує в 16-ти санкціях статей Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за військові злочини (частини 1 статей 402-407, 409, 411-414, 419, 421, частини 2 статей 406, 412, 413);
6) коли суд на підставі ч. 1 ст. 62 КК, з огляду на обставини справи й особу засудженого, вважатиме за можливе (за доцільне) замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Призначення покарання здійснюється у цьому випадку за розсудом суду і проходить у два етапи: 1) на першому етапі суд призначає військовослужбовцю строкової служби покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 2) на другому — на підставі ч. 1 ст. 62 КК запроваджує заміну позбавлення волі триманням в дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Причому така заміна можлива при вчиненні військовослужбовцем вже не тільки військового, а й будь-якого іншого злочину;
в) коли суд призначає тримання в дисциплінарному батальйоні в порядку переходу до іншого, більш м’якого виду основного покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК). Проте призначення зазначеного виду покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК можливе лише за умови, якщо воно застосовується не до будь-якої особи, що вчинила злочин, а лише до військовослужбовця строкової служби.
6. Якщо ч. 1 ст. 62 КК передбачає можливість заміни позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні, то в ч. 2 ст. 62 КК встановлена заборона на застосування такої заміни щодо осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. При цьому під останніми маються на увазі особи: а) які були раніше засуджені вироком суду до покарання у виді позбавлення волі; б) які реально (фактично) відбували хоча б частину строку позбавлення волі, призначеного цим вироком; в) судимість у яких не погашена чи не знята у встановленому законом порядку.
7. Військовослужбовець, засуджений до тримання в дисциплінарному батальйоні, може бути звільнений від цього покарання умовно-достроково (ст. 81 КК) чи достроково (ч. З ст. 84, статті 85—87 КК).
8. Порядок та умови відбування (виконання) покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні встановлені в «Положенні про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України».
9. Час тримання засуджених у дисциплінарному батальйоні в строк військової служби не зараховується (ст. 62 Положення). Однак особи, що відбувають це покарання, вважаються військовослужбовцями строкової служби, оскільки на них поширюються права і вони виконують обов’язки, встановлені законодавством для цієї категорії військовослужбовців (ст. 6 Положення). Тому втеча таких осіб із дисциплінарного батальйону або вчинення інших дій, спрямованих на ухилення від військової служби, слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу, способу та тривалості ухилення за статтями 407, 408 або 409 КК.
Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк
1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років.
1. Позбавлення волі є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), відповідно до якого засуджений ізолюється від суспільства шляхом поміщення його на строк, встановлений вироком суду, в спеціальну кримінально-виконавчу установу. При відбуванні цього покарання засуджений обмежується в праві вільного пересування, виборі місця проживання і роботи, в спілкуванні зі своїми близькими, використанні свого часу; його життя та діяльність підпорядковується режиму відбування покарання тощо.
2. Позбавлення волі відбувається засудженим у виправно-трудових установах, вид яких і відповідний режим визначаються Державним департаментом України з питань виконання покарань (статті 12, 19 ВТК).
3. Позбавлення волі належить до загальних (універсальних) покарань і може бути призначене будь-якій особі, за винятком тих обмежень, що встановлені для застосування цього покарання щодо неповнолітніх (див. коментар до ст. 102 КК).
4. Позбавлення волі є покаранням строковим і відповідно до ч. 2 ст. 63 КК може бути призначене в межах (на строк) від одного до п’ятнадцяти років.
5. Покарання у виді позбавлення волі може бути призначене судом лише в тому випадку, якщо воно передбачене в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний. Якщо така санкція є альтернативною і у неї поряд із позбавленням волі передбачені інші, менш суворі види покарань, то призначення судом позбавлення волі повинне бути обов’язково мотивоване у вироку (ч. 2 ст. 334 КПК).
