Kniga-Online.club
» » » » Владимир Винниченко - Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке)

Владимир Винниченко - Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке)

Читать бесплатно Владимир Винниченко - Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке). Жанр: Русская классическая проза издательство неизвестно, год 2004. Так же читаем полные версии (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте kniga-online.club или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Рита. Не можу, Нiю...

Корнiй (дратуючись). Та як не можеш! Ну, спокiйнiше будь, i вже... Ввiйди в себе.

Рита. Не можу, Нiю, ну, не можу... Прости, не сердься...

Корнiй. В тебе зовсiм не той вираз страждання. Так же не можна... Ну, дивись на Лесика...

Ганна Семенiвна."У тебе не той вираз страждання". Так он як вони малюються, цi картини. А прокляття ж вам, коли так!

Корнiй. Риточко, сиди тихо... сиди... Отак... Ну, хоч так уже... Ах, пропало... Ну, так хоча б...

Гарячково пише.

Лесик знов почина  плакати.

Рита (кидаючись до нього). Лесю, Лесюню, серце мо , не плач хоч ти! Господи!

Ганна Семенiвна (рiшуче й люто). Е, що я з вами буду довго тут?! Давайте сюди дитину. (Бере Лесика). До якої ж пори це буде? Ви всю нiч його тут будете морозити? До смертi? Хочете, щоб рисочка смертi появилася? Геть! Малюй он її, а дитини я не дам! Вона беззахисна, i вступитись за неї нема кому! Геть! (Iде з атель ).

Корнiй (з одча м). Мамо!..

Ганна Семенiвна. Геть! Не дам! (Виходить).

Корнiй (люто шпурля  щiточку). Так не можна! Так не можна! А, так не можна, нарештi! Що це таке?!

Рита (пiдходить до нього, пригортаючись). Нiю... Заспокойся...

Корнiй. Та як я можу заспокоїтись! От  сть! Тiльки от-от мав схопити - i на! Так же не можна!..

Рита (дивлячись на полотно). Нiю, його треба все одно переробляти...

Корнiй. Для чого? От  сть! Нiчого переробляти! Тiльки трохи. А, Боже... якраз...

Рита. Воно не вдасться тобi, Нiю.

Корнiй. А, розумi ться, не вдасться, як будуть з-пiд носа. вихоплювати... Але мусить удатись. I вдасться, я чую... я чую... от!

Рита. А менi зда ться, треба нове починати...

Корнiй. Нове? Не скiнчивши цього? Та навiщо?

Рита. Ти не хвилюйся, а от послухай, що я скажу. Це полотно ти продай... Чекай, любий, дай я скажу... Це полотно ти продай, ми на цi грошi виїдемо, i там на новому мiсцi ти почнеш друге... Ми будемо всi здоровiшi, спокiйнiшi, ти краще працюватимеш.

Корнiй. Ну, от ма ш! Значить, i ти не розумi ш нiчого. Та менi, власне, не треба спокiйнiше. Власне, я бачу, що помилявся! От  сть. Я це якраз зараз побачив. У тебе не було тодi такої скорби i справжньої муки, що зараз... Я брехав, я штучно хотiв утворити на полотнi, коли тебе не було. Власне тепер то це i треба. Спокiйнiшi... От  сть! Ха! Менi не треба спокою. Моя iдея споко м руйну ться... Саме тепер, от зараз, в цю хвилину менi потрiбнi ви...

Рита. Нашi муки?

Корнiй. А так! От ма ш... Це  сть iменно те, що треба... От iменно!

Рита. Ти б, може, навмисне муки цi зробив би, щоб намалювати? Живi муки тобi тiльки як чудовi рисочки?

Корнiй. А, Рито, ти, як мама...

Рита. А хiба не так? Та ти ж подумай; на полотнi ж ми, я, твоя жiнка, i син твiй. I ти радi ш, що ми мучимося, бо ти можеш схопити "те, що треба". Вдумайся сам як людина, що ти робиш?

Корнiй. А, Рито, ти, як мама, "вдумайся, схаменися". Ти Мене не розумi ш, от i вже.

Рита. Так - не розумiю, як ти хочеш.

Корнiй. А, я це знаю. Я це знаю. Я це казав...

Рита. I не зрозумiю! Я можу бути товаришем, але давати сiм'ю, давати себе й дитину свою полотну - не можу.

Корнiй. Ага! От воно i  сть. От воно i  сть. Значить, ти - не товариш. От це i  сть все... От i вже.

Рита. А-а ти хотiв би цього? Ти, може, хотiв би ще "вищої" скорби, щоб Лесик помер i тодi мою скорб намалювати? Ха-ха-ха! Та цього не буде. Ти сам себе нищиш! Чу ш? Як Лесик помре, тобi не буде кого малювати! Чу ш? Тво  полотно все одно зостанеться нескiнченим. Розумi ш?

Корнiй (вражений). Нескiнченим?

Рита. А як ти скiнчиш? Ну? Хто тобi буде моделлю? Де ти "рисочку" вiзьмеш? Ну? Це полотно ти все одно мусиш не скiнчити. Ти мусиш його продати. I друге почати.

Корнiй (стрепенувшись, немов упечений). А, нi! А, вибачай... Коли вже дiло йде так, то ти мусиш, нарештi, щось для цього зробити! От.

Рита. Я? Що я можу зробити? (Корнiй хоче сказати).

В дверi стук.

Корнiй. А, ще когось несе. Ввiйдiть!

Входять Снiжинка i Янсон.

Снiжинка. Вибачте, будь ласка, ми на одну хвилинку. Добродiй Янсон ма  До панi Рити одну справу. На одну хвилинку.

Рита (здивовано). До мене? Дуже прошу.

Янсон (спокiйно). Прошу менi вибачити, що вмiшуюсь в вашi особистi справи. Рiч в тому, що менi вiдомо, що вам треба виїхати через здоров' дитини з Парижа. Цiлком розумiючи вас i знаючи ваше скрутне становище, насмiлився запропонувати вам свою маленьку помiч. Я Можу вам позичити грошей; коли зможете вернути, тодi й повернете.

Рита (спалахнувши). О, дякую дуже. Але...

Янсон. Вибачте, я вас переб'ю. Але одна умова: я позичу грошi тiльки вам iз тим, що виїдете з Парижа ви, а ваш муж лишиться тут.

Рита. Що-о?! Щоб я одна їхала?.. Що ви, добродiю?

Янсон. Таку умову я ставлю.

Рита. Щоб муж мiй тут зостався, а я їхала? Для чого? Навiщо вам?

Янсон. Така моя умова.

Рита (глянувши на Снiжинку). Ха-ха-ха! Я розумiю. Дуже дякую, добродiю, дуже дякую. Ви дуже добрi, а ще бiльш простодушнi.

Корнiй. Я не розумiю цi ї умови. I потiм ми не можемо згодитись... Я мушу кiнчати свою роботу. Що за... чудна умова?

Рита (до Янсона). Та ви розумi те, що ви пропону те, чи нi?

Янсон. Я, мадам, завжди даю собi вiдчит, що говорю i роблю.

Рита. Не думаю, що на цей раз ви вiрний вiдчит собi дали! Ха-ха-ха! Розумi ш, Корнiю, цю умову? Я поїду, а ти лишишся тут, i в тебе не буде вже жiнки й сiм'ї. Ти будеш "вiльним", i дехто може зайняти мо  мiсце. Ха-ха-ха! А добродiй Янсон така добра людина, що згоджу ться помагати цьому.

Снiжинка весь час посмiха ться.

Корнiй. Що за нiсенiтниця!.. А, ма ш... Я не розумiю, добродiю, навiщо я вам тут? От  сть!

Янсон (з спокiйною усмiшкою). Така моя умова. Я нiяких пояснень не можу вам дати.

Рита. Ну, то за таку помiч я можу вам на дверi показати, добродiю!

Янсон. Як зна те, воля ваша.

Рита. Ха-ха-ха! Та хiба я не знаю, чиї це умови? Це не вашi, а он чиї! (Показу  на Снiжинку). Нi? Неправда?

Янсон. Я сказав, що пояснень дати вам не можу.

Рита. Ну, розумi ться. Як ви можете їх дати, коли вона звелiла вам не давати. Вона звелить вам стерегти дверi, як вона спатиме з любовником, i ви стерегтимете!

Янсон (спокiйно). Це моя справа, шановна добродiйко. Ви прийма те мої умови?

Рита (гнiвно). Hi! Таку помiч я вважаю собi за образу! Розумi те? Забирайтесь геть!

Янсон (уклоняючись). Я цього ждав. Прошу вибачення. (Поверта ться i йде).

Снiжинка (з посмiшкою, до Корнiя). А правда, Янсон може розумiти красу?

Рита. Так само, як павiан! Або жалкий раб!

Снiжинка (тихо). Дуже помиля тесь. У всякому разi сво  вiн любить так, що все дасть за нього. А ви сво  так не любите. Ви жертву те сином для ревностi. Не правда?

Рита. Як ви смi те так говорити зо мною?

Снiжинка. Хiба не правда? Хто вам дорогше?

Рита. Про те я вам казати не буду, бо ви нi того, нi другого не розумi те. Вам бульварнi чуття тiльки зрозумiлi. Прошу вийти з нашої хати.

Снiжинка. Я на образи не хочу одповiдати образами. А до того, що розумiю, ви ще не доросли. Прощайте, Бiлий Медведю! (Помалу виходить за Янсо-ном).

Рита. Ха-ха-ха... О, подума ш! Не доросли... Але яке нахабство! Який цинiзм! Така пропозицiя. Це таке... одверте щось, нахабне, брудне. Фу, Господи! Та як вона смi ?!

Корнiй (що весь час ходив по хатi). А, лиши... Ну, просто Снiжинка дурницi робить. А, що там... Я все одно не можу. От i вже. Не можу.

Рита. Ти завтра ж продаси полотно i визволиш мене од таких образ i пропозицiй! Чу ш? I як ти мiг слухати спокiйно цю пiдлу пропозицiю? Як ти мiг допустити це?! Вона ж, видно це, прийшла спецiально, щоб нас образити!

Корнiй. А, Рито. Яка там образа.- Зовсiм вона цього не думала. От собi дума , що сiм'я не пiдходить артистовi, й хоче нищити її. От i вже... I не в тому рiч.

Рита. Ти, зда ться, цiлком спiвчува ш їй.

Корнiй. Лиши, Рито... Не можу я спiвчувати тому, чого нема в менi.

Рита. Нi, ти спiвчува ш! Бо якби ти був проти цього, ти б не мучив нас так, ти б давно вже зробив для сiм'ї те, що всякий мусить зробити.

Корнiй (раптом роздратовано). А, для сiм'ї, для сiм'ї! Все для сiм'ї! А чому сiм'я для мене не робить? Такої сiм'ї я не хочу! От  сть! Не хочу, та й уже. Я перерiс таку сiм'ю. Це минулося... Минулося. Все для сiм'ї: i честь для сiм'ї, i власнiсть, i талант, i держава... Та що таке? Хай сiм' служить уже чомусь бiльшому за неї! Годi.

Рита. Бiльшому?

Корнiй. А щоб тв знала, що бiльшому. Творчостi! Мистецтву, от чому. Na! Завели собi сiм'ю, i все їй давай, - священна. Поцiлував другу женщину, честь опозорив. Во сiм' ї те шкодить. А к чорту не хочеш? Na, ма ш! Колись вона була головна, а тепер чоловiк вирiс. Вирiс, i вже. Годi. Сiм'я мусить нову форму придбати. От. Годi од сiм'ї до всього пiдходити... Так-так! Що це, справдi, таке? Того не можна, того не можна, те їй давай, це їй давай. Та що? Хiба я якийсь крамар, що ма  лавку для сiм'ї? Мавшi Хiба я живу для того, щоб сiм'ю содержувати? Сiм'я менi головне? Та з якої речi? От  сть тобi! Це колись було. А тепер сiм'я хай служить. От i вже. Я й досi нiчого не можу зробити, нiчого бiльшого не можу написати. Я все продаю, все спiшу. Та до якої ж пори? Ма ш! Одну рiч хотiв зробити i от тобi - давай її сiм'ї. Але вибачайте, я її не дам. А, того не буде! Хочеш сiм'ю рятувати, то рятуй сама! А хочеш бути менi дiйсним товаришем, то мусиш все вiддати для мистецтва. От i вже. Треба, нарештi, ясно це поставити, до якої це пори буде!

Перейти на страницу:

Владимир Винниченко читать все книги автора по порядку

Владимир Винниченко - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки kniga-online.club.


Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке), автор: Владимир Винниченко. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор kniga-online.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*