Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Окремі дані, що характеризують особу винного, передбачені й у статтях 66 та 67 КК як обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання (наприклад, з’явлення із зізнанням або вчинення злочину повторно). У таких випадках суд враховує зазначені дані про особу в рамках ст. 66 або 67 КК.
24. Важливе значення для призначення покарання мають обставини, які його пом’якшують або обтяжують (про особливості їх урахування див. коментар до статей 66 та 67 КК).
25. У частині 2 ст. 65 КК сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Додержання цього принципу припускає, що в кожному конкретному випадку суд при призначенні покарання зобов’язаний мотивувати у вироку, чому саме такий вид покарання він вважає за необхідне призначити підсудному і чому визначена ним у вироку конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК.
Стаття 66. Обставини, які пом’якшують покарання
1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:
1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
3. Якщо будь-яка з обставин, що пом’якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом’якшує.
1. Обставини, які пом’якшують покарання — це перелічені в законі, а також не зазначені в ньому, але встановлені судом різного роду чинники об’єктивного чи суб’єктивного характеру, які не є ознаками складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, однак знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного і (або) вчиненого ним злочину, і у зв’язку з цим є підставою для призначення менш суворого покарання.
2. У пункті 1 ч. 1 ст. 66 КК передбачені три обставини, які пом’якшують покарання: а) з’явлення із зізнанням; б) щире каяття; в) активне сприяння розкриттю злочину. Ці обставини є різними формами дійового каяття (див. коментар до ст. 45 КК), за якого особа добровільно, своєю активною поведінкою сприяє розкриттю злочину, запобіганню або усуненню заподіяної ним шкоди.
Під з’явленням із зізнанням згідно зі ст. 96 КПК розуміється особисте, до-бровільне письмове або усне повідомлення заявником органу дізнання, слідчому, прокурору або суду про підготовлюваний чи вчинений ним злочин до порушення проти нього кримінальної справи або до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого.
Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.
Активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з’ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття (розповідає про час, місце вчинення злочину, називає співучасників, передає речові докази, предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо).
Для визнання обставин, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 66 КК такими, що пом’якшують покарання, не потрібно, щоб усі вони без винятку були одночасно виявлені судом по конкретній справі. Навіть якщо буде встановлена лише одна з них (наприклад, з’явлення із зізнанням), вона може бути визнана судом обставиною, що пом’якшує покарання.
3. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК) здійснюється добровільно з ініціативи як самого винного, так і інших осіб (наприклад, родичів, близьких або навіть потерпілого) до чи після притягнення особи до відповідальності, але обов’язково до винесення обвинувального вироку, і полягає в повному або частковому відшкодуванні матеріального (майнового, фізичного) збитку або усуненні заподіяної нематеріальної (моральної) шкоди силами або засобами винного чи інших осіб, що діють від його імені або за його дорученням.
4. Наявність обставин, зазначених у пунктах 1 та 2 ст. 66 КК, за умов, передбачених у статтях 44 та 45 КК, може потягти за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності (див. коментар до статей 44 та 45 КК).
5. Вчинення злочину неповнолітнім (п. З ч. 1 ст. 66 КК) вважається обставиною, яка пом’якшує покарання, якщо злочин вчинений особою, яка на мо-. мент його вчинення не досягла 18-річного віку. Закон не тільки визнає неповноліття винного обставиною, що пом’якшує покарання, а й встановлює певні особливості, які повинні бути враховані судом при призначенні покарання даній категорії осіб (див. коментар до ст. 103 КК).
6. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності (п. 4 ч. 1 ст. 66 КК) визнається пом’якшуючою обставиною внаслідок того, що такий стан пов’язаний з низкою певних психічних і фізіологічних особливостей організму, які деякою мірою знижують здатність жінки повністю контролювати свою поведінку. Строк вагітності на момент вчинення злочину, а також поінформованість про такий стан самої жінки значення в даному випадку не мають.
7. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (п. 5 ч. 1 ст. 66 КК) пом’якшує покарання, коли злочин вчиняється під впливом особистих (хвороба, втрата роботи), сімейних (розірвання шлюбу, загибель близьких) чи інших (складні житлові умови, втрата важливих документів) обставин, які об’єктивно несприятливо склалися для винного. Зазначені чинники можуть бути визнані судом обставинами, що пом’якшують покарання, лише за умови, якщо вони: а) виникли об’єктивно, а не з вини самої особи, яка вчинила злочин (систематичне пияцтво винного, ухилення від суспільне корисної праці тощо); б) були справді (об’єктивно) тяжкими, а не тільки на думку самого винного; в) обумовили вчинення злочину винним. Отже, суд повинен встановити наявність зв’язку між зазначеними обставинами і вчиненим особою злочином, характер якого свідчить, що об’єктивно сформовані тяжкі обставини з боку винного значною мірою й обумовили вчинення ним злочину. Відсутність такого зв’язку виключає можливість визнання зазначених обставин пом’якшуючими. Так, навряд чи можна визнати обставиною, що пом’якшує покарання, вчинення особою, наприклад, такого злочину, як зґвалтування або ухилення від сплати податків унаслідок несприятливої обстановки в сім’ї чи на роботі.
8. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК) надає суду право пом’якшити покарання, оскільки при вчиненні злочину можливість вибору вольової поведінки особи була обмежена у зв’язку з певними формами впливу на нього. Закон називає три форми такого впливу. По-перше, це погроза заподіяти винному або його близьким фізичну, матеріальну чи моральну шкоду, що повинна бути досить істотною, реальною і дійсною. По-друге, це примус, який включає в себе різні способи фізичного впливу на винного (позбавлення волі, побої, тілесні ушкодження), внаслідок якого він вчиняє злочин. Як погроза, так і фізичний примус визнаються обставинами, що пом’якшують покарання, якщо відсутні підстави для застосування ст. 39 та ч. 1 ст. 40 КК (див. коментар до цих статей). По-третє, матеріальна, службова чи інша залежність припускає таке становище винного, при якому він повністю чи частково перебуває на утриманні (майновому забезпеченні) особи, яка схиляє його до вчинення злочину (батьки, опікуни, кредитори), або знаходиться в підпорядкуванні у неї по службі (за посадою) чи роботі, або через якісь інші життєві умови опиняється в ситуації, що зобов’язує його до виконання прохань, побажань або вимог іншої особи (родинні, сімейні, релігійні, партійні стосунки тощо.).
При вчиненні злочину через службову залежність суд повинен переконатися, що в справі відсутні підстави для застосування ч. 1 або ч. 5 ст. 41 КК (див. коментар до ст. 41 КК).
9. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого (п. 7 ч. 1 ст. 66 КК) є там, де винний вчиняє злочин у стані так званого фізіологічного афекту (про поняття такого афекту див. коментар до ст. 116 КК) і визнається обставиною, яка пом’якшує покарання, за наявності таких умов:
