Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)

- Ван, вам не буде шкода, якщо я трошки зiпсую один з ваших шомполiв, якими ви чистите гвинтiвки? - звернувся вiн до свого друга.

Дiставши дозвiл вiд зацiкавленого, як i решта, Ван Луна, Сокiл узяв тонкий мiдний шомпол i дiловитим тоном промовив :

- Зараз я активiзую цю маленьку частку солей iнфрарадiю, яка лежить на дошцi. Менi допоможуть слiди радiю, що є в цiй пробiрцi. Уважно дивiться, Галиночко. Це досить рiдкiсне явище,- в усякому разi, його ще нiхто на Землi нiколи не спостерiгав.

Вiн на мить занурив кiнець шомпола до скляної пробiрки i зразу ж таки вийняв його.

- Вважаю, цього буде досить. Iнфрарадiй мусить реагувати дуже активно. Проте - доведеться хвилинку заждати. Я не хочу лишати пробiрку в небезпечному сусiдствi.

Сокiл вiднiс пробiрку назад до лабораторiї. Повернувшись, вiн перенiс грубу дошку з пластмаси разом з часткою мiнералу до дальньої стiни каюти:

- Так буде безпечнiше!

Потiм Вадим Сергiйович вiдiйшов вiд дошки якнайдалi, скiльки дозволяла довжина шомпола i його витягненої руки.

- Увага, товаришi, починаю!

Вiн простягнув шомпол до бiлої дошки i пiднiс його кiнчик до крупинки мiнералу.

Вражена Галя прикрила заслiпленi очi рукою. На дошцi раптово спалахнуло неймовiрно яскраве свiтло, наче на нiй загорiвся шматок Сонця. Це було яскравiшим вiд вольтової дуги, яскравiшим вiд якого завгодно потужного спалаху! Сухий спопеляючий жар, нiби вiд розтопленого чавуну, поширився по каютi.

- Досить, Вадиме, досить! - вигукнув Риндiн.

Пролунав сухий трiск: то луснула грубезна дошка з пластмаси, не витримавши жару. Вiд неї пiдiймалася сiра цiвка диму. Вогнетривка пластмаса починала горiти.

Швидким рухом руки Сокiл вiдсмикнув шомпол. Слiпуче свiтло згасло так само раптово, як i виникло. Здавалося, що в каютi одразу стало темно. Тiльки свiтився розпечений до бiлого кiнчик мiдного шомпола, з якого повiльно падали на пiдлогу краплини розплавленого металу, та дошка, що дуже розiгрiлася, вилучала все такий самий сухий жар.

- Скажу, добра температура, - пробурмотiв Ван Лун, не зводячи погляду з дошки. - Вiдзначаю, що цей шматочок цiлий, не згорiв! Лежить на дошцi. Дивно, як це може бути, Вадиме ?

Сокiл задумливо скуйовдив своє кучеряве волосся:

- Важко сказати поки що, Ван, - вiдповiв вiн. - Очевидно, тут вiдбуваються цiлком iншi процеси, якi не мають нiчого спiльного з горiнням, про яке ви говорите. Я навiть не думаю, що iнфрарадiй розiгрiвається сам пiд час активiзацiї. Можливо, вiн лишається холодним - i нагрiвається тiльки механiчно вiд речей, що знаходяться поблизу нього.

- Як лишається холодним? - здивувалася Галя. - А цей жар, вiд якого розтоплюється мiдь? А свiтло?

- Все це - наслiдок звiльнення енергiї iнфрарадiю. Пiд впливом випромiнювань радiю вiн починає розпадатися значно активнiше. Може статися, коли б ми наблизили до нього не мiзернi слiди радiю, а бiльше, - тодi виник би значно сильнiший ефект. Мабуть, небезпечний для нас. А за таких умов...Вiн замислився.- За таких умов, як я вважаю, ця крупинка iнфрарадiю сяяла б безнастанно i випромiнювала тепло на протязi десяткiв рокiв. Ось вам i енергiя iнфрарадiю, Галиночко. Тепер переконалися? Бачите, що це за мiнерал?

Галя мовчала. Вона була вражена. Замiсть неї заговорив Риндiн - в його голосi бринiли нотки занепокоєностi.

- Вадиме, ваш експеримент навiв мене на деякi роздуми, - сказав вiн. Насамперед, заберiть залишки мiнералу. I зберiгайте їх з цiєї хвилини не iнакше, як у свинцевiй шафi. Так буде безпечнiше. Не треба рискувати. Неприємнi й опiки, як отi, що їх дiстала Галя; але можуть бути i ще неприємнiшi ускладнення. Виникають ще й iншi труднощi. Певна рiч, ми мусимо привезти на Землю iнфрарадiй, i по можливостi якнайбiльше, чи не так?

- Ще б пак! - палко вiдгукнувся Сокiл.

- Отож доведеться зробити кiлька вилазок по цей мiнерал до печери. Але сумний досвiд Галi показує нам, що тут також потрiбнi серйознi запобiжнi заходи, якi утруднять роботу. Почнемо з того, що переносити мiнерал доведеться в свинцевих сумках...

- Їх можна зробити з наших свинцевих аркушiв, - вставив Вадим Сокiл.

- Правильно. Але цього замало. Свинцевi сумки нейтралiзують вплив мiнералу пiд час переноски. Втiм, збирання його також небезпечне. Органiчне скло шоломiв наших скафандрiв має домiшок свинцю, правда, дуже маленький, але я гадаю, його вистачить. Не треба тiльки близько нахилятися до мiнералу. Ви говорили, Вадиме, що iнфрарадiй випромiнює найбiльше альфа- i бета-частинок, а гамма-частинок вiдносно дуже мало?

- Так, Миколо Петровичу. I альфа-частинок лише трохи бiльше, нiж гамма. Це одна з дивних його властивостей.

- Нам зараз це на руку. Альфа- i бета-частинки мають дуже невеличку проникливу властивiсть - у вiдмiну вiд гамма-частинок. Отже, буде досить захисту з свинцевих сумок i домiшку свинцю в склi шоломiв. Звичайно, важкi свинцевi сумки дуже утруднять роботу i не дадуть можливостi скоротити кiлькiсть вилазок до печери. Проте iншого виходу я не бачу. Так, це питання ясне, хоча, зрозумiло, вам, Вадиме, доведеться ще раз пильно вимiрити активнiсть випромiнювання мiнералу, особливо - в печерi. Вiд цього, як ви розумiєте, залежатиме тривалiсть перебування в надрах. Далi, скафандри доведеться тримати не в каютi, а в одному з шлюзiв астроплана. Їх зовнiшня поверхня пiд впливом альфа- i бета-частинок може стати радiоактивною i теж небезпечною для нас.

- Правильно, Миколо Петровичу, - погодився Сокiл. - Треба буде регулярно перевiряти i скафандри.

- То ж воно й є. Я зовсiм не хотiв би, щоб хтось з вас занедужав на променеву хворобу... Тепер далi. Зберiгати iнфрарадiй поки що краще всього назовнi. В нашому мiжгiр'ї є чимало невеличких печер. Подивимося, як вiн поводитиметься, коли його зiбрати докупи: це також нез'ясоване питання. А от як везти iнфрарадiй на Землю - остаточно не знаю, - засмучено сказав Риндiн. - Космiчне промiння може влаштувати нам таку реакцiю, таку активiзацiю iнфрарадiю, що ми з вами i кiсток не зберемо... Судячи по вашому експерименту, Вадиме, можна чекати, що космiчне промiння буде активiзувати iнфрарадiй ще дужче.

- Цiлком можливо. А коли захистити мiнерал на час польоту свинцевими аркушами? - висловив припущення Сокiл.

- Ви забуваєте, що вони знадобляться нам самим, дорогий мiй, спростував його Риндiн. - Свинцевих аркушiв у нас не так уже багато. Нi, це не пiдходить... Проте що можна вигадати ще? Не знаю... Можу сказати тiльки одне: якщо нам не пощастить знайти захист iнфрарадiю вiд космiчного промiння - доведеться вiдмовитися взагалi вiд думки везти його на Землю. Так, так, Вадиме, я розумiю, що вам неприємно чути таке. Але ми не можемо рискувати долею цiлої експедицiї! - твердо закiнчив Риндiн.

- Гадаю, слово "рискувати" тут надто делiкатне, - озвався Ван Лун. Вважаю, ми просто вибухнемо по дорозi. Якщо не упакуємо iнфрарадiй дуже-дуже добре.