Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)

- Треба поспiшати, Ван. Земля чекає нашої вiдповiдi. I надзвичайно цiкаво, що то за новi данi?.. А що там Вадим? Усе ще зайнятий аналiзом?

- Я зараз пiду довiдаюся, - трохи пiдвелася Галя. їй так хотiлося бути знову корисною! Проте Риндiн суворо спинив її:

- Нiкуди ви не пiдете, люба моя. Лежiть у своєму гамаку i не думайте вставати. Ранiше нiж через доби двi-три я не дозволю вам рухатися.

- Ой! - незадоволено озвалася Галя. - Аж двi-три доби!

- Так, якщо не бiльше. Ми не знаємо ступеня активностi цього мiнералу. Треба буде ще вимiрити, якщо Вадим не зробив уже цього. Так чи iнакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в скафандрi, коли несли зразки. Металева сiтка, яка вкриває гумову тканину скафандра, дещо нейтралiзувала радiоактивний вплив мiнералу. Iнакше було б значно гiрше. Отож, лежiть i мовчiть. Вам прописаний постiльний режим!.. А, Вадиме! Нарештi! Якi наслiдки?

Втiм, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслiдки його дослiджень. Геолог не увiйшов, а влетiв до каюти. Потiм вiн проробив кiлька неймовiрних танцювальних рухiв, що закiнчилися стрибком чи не пiд саму стелю. Його очi сяяли, нiс i одна щока були заплямованi чорнилом i якимсь червоним хiмiчним реактивом. Захлинаючись вiд збудження, Сокiл вигукнув:

- Це iнфрарадiй, Миколо Петровичу! Сумнiвiв немає! Вага, величезна радiоактивнiсть, всi iншi показники говорять про одне й те ж саме: Галя знайшла солi iнфрарадiю! Галиночко, чи ж розумiєте ви, що це означає? А, та що там казати!

Вiн кинувся до Галi i розцiлував її. Розгублена дiвчина тiльки руками змахнула:

- Вадиме Сергiйовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергiйовичу !

Втiм, Сокiл не бачив i не чув нiчого. Вiн пiдбiг до Риндiна, який вже весело смiявся, i так само мiцно розцiлував його. Потiм спинився перед Ван Луном, хотiв було обiйняти i його, але тут-таки махнув безнадiйно рукою:

- Все одно, Ван, ви нiчого не розумiєте в емоцiях. Нi, менi треба заспокоїтися, залишитися на самотi!

Вiн вибiг за дверi, в коридор - i звiдти до товаришiв долинули його переможнi вигуки:

- Є iнфрарадiй! Ура, є iнфрарадiй! Ура!

Роздiл десятий,

що описує дослiди з iнфрарадiєм i

небезпечний стан, в якому опинився Вадим

Сокiл, що так i не навчився добре

стрiляти; крiм того, роздiл розповiдає,

як було знайдено ультразолото i як був

викрадений Ван Лун.

Галi Рижко довелося пролежати не двi-три, а цiлих п'ять довгих дiб: червоний опух спадав дуже повiльно, а головне - не стихав гострий бiль. Увечерi в дiвчини пiднiмалася температура, i бiля неї по черзi вартували Риндiн i Ван Лун. Сокiл не виходив з лабораторiї, вкрай зайнятий складними дослiдженнями властивостей i особливостей iнфрарадiю. Лише iнодi, коли в лабораторiї протiкали довготривалi реакцiї, якi не потребували спостереження, вiн сiдав коло Галi i з захопленням розповiдав товаришам про хiд своїх дослiджень.

Доводиться визнати, що дiвчина багато чого не розумiла в тих розповiдях. Мова йшла про нейтрони i фотони, про альфа-, бета- i гамма-частинки, про одиницi вимiру радiоактивностi, якi називалися кюрi i рентгенами. Мова сучасної фiзичної хiмiї виявлялася надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися своїми знаннями.

Та й взагалi, правду сказати, розмови про iнфрарадiй викликали в неї деяку досаду. Адже ж це вiн, знайдений нею в печерi мiнерал, наче щоб вiдомстити, примусив її лежати без руху в той час, як усi учасники експедицiї були зайнятi напруженою працею. А Галi доводилося додержуватися постiльного режиму - не можна було й думати про те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича...

Ван Лун налагодив, нарештi, великий радiопередавач астроплана. I тепер регулярно через кожнi двi години вiн вистукував ключем кiлька разiв одну й ту ж саму радiограму, адресовану далекiй Землi:

- "Говорить "Венера-1", говорить "Венера-1". Слухайте нас, Земля! Вашу радiограму прийняли. У нас усе в порядку. Розшуки ультразолота тривають. Знайдений новий елемент номер сто двадцять - iнфрарадiй. Обмiрковується засiб його доставки на Землю, оскiльки це утруднюється сильною радiоактивнiстю нового елемента. Чекаємо ваших повiдомлень. Палкий привiт рiднiй Землi!"

Це тривало вже кiлька днiв, але сигнали з Венери, очевидно, не доходили до Землi. Вiдповiдi на радiограму не було. Земля все ще наполегливо передавала той самий заклик до експедицiї Риндiна, який вперше прийняв Ван Лун того пам'ятного дня, коли мандрiвники знову зiбралися в каютi пiсля небезпечних пригод Галi i Миколи Петровича. Тим упертiше Ван Лун продовжував передавати свою радiограму Землi: адже Батькiвщина турбувалася за долю аргонавтiв Всесвiту.

Крiм того, перед мандрiвниками постало кiлька нових завдань, у розв'язаннi яких могла допомогти тiльки Земля. Насамперед - як везти назад, на Землю, iнфрарадiй, який за всiма ознаками був дуже небезпечним вантажем. Адже ж нiхто не мiг сказати наперед, як саме буде впливати на новий елемент пiдступне космiчне промiння, крiзь потужний потiк якого доведеться пролiтати мiжпланетному кораблю по дорозi на Землю.

А в тому, що iнфрарадiй надзвичайно небезпечний, - Галя переконалася на власнi очi. Це трапилося наступного ж дня пiсля того, як було встановлено, що знайдений нею мiнерал дiйсно має в собi солi iнфрарадiю.

Дiвчинi дуже трудно було уявити собi, що в сiро-зелених непоказних камiнцях справдi може ховатися ота величезна кiлькiсть енергiї, про яку твердив Сокiл. Як та енергiя може вийти назовнi, привести щось у дiю, дати мiць машинам чи котлам?.. I Галя чесно розповiла про свої сумнiви товаришам, сконфужено потупивши, правда, очi: їй самiй було дещо соромно вiд того, що вона не може уявити собi речей, якi цiлком яснi для решти.

Сокiл усмiхнувся. Вислухавши дiвчину, вiн поглянув на Риндiна i вiдповiв стримано:

- Якщо Микола Петрович дозволить, я проведу малесенький експеримент, який покаже Галi, з чим ми маємо справу. Дозвольте, Миколо Петровичу! Хай Галиночка довiдається, яку величезну мiць їй пощастило вiдкрити в її печерi.

- А що саме ви хочете зробити, Вадиме? - спитав Риндiн.

- Маленьку активiзацiю мiлiграма солей iнфрарадiю. Адже я казав вам, що менi таки пощастило встановити таку можливiсть. Наштовхнуло мене на думку те, що iнфрарадiй активiзується змiною частот радiоколивань. I я переконався, що альфа-частинки чинять на нього ще бiльший вплив, ще бурхливiший. Якщо ви дозволите, я продемонструю це.

Риндiн погодився. Сокiл принiс з лабораторiї тоненьку пробiрку з слiдами радiю, якою вiн користувався пiд час вивчення iнтенсивностi космiчного промiння. Потiм вiн вiдокремив крихiтний шматочок, крупинку вiд одного iз зеленувато-сiрих камiнцiв, принесених Галею з печери, i поклав її посеред великої грубої дошки з твердої пластмаси, легкої, проте мiцної i щiльної, як той мармур.

- Ван, вам не буде шкода, якщо я трошки зiпсую один з ваших шомполiв, якими ви чистите гвинтiвки? - звернувся вiн до свого друга.