Kniga-Online.club
» » » » Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь, героi i я (на украинском языке)

Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь, героi i я (на украинском языке)

Читать бесплатно Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь, героi i я (на украинском языке). Жанр: Прочая детская литература издательство неизвестно, год 2004. Так же читаем полные версии (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте kniga-online.club или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Окрiм царя морського.

А цар морський, дiдусь Нерей,

Геракловi без краю

(Коли прийшов до нього цей)

Товкмачив:

-- Я не знаю!

I довелося вiч-на-вiч

У герцi з ним зiтнутись, -

Та от бiда: в усяку рiч

Нерей мiг обернутись.

Прогуготiв огнем палким -

I вже бiжить водою!..

Звичайно, дуже не з руки

Було те все герою.

Бо тiльки-но, скажiм, герой

Водицю випить хоче, -

Йому вогнем пекучим той

Уже стрибає в очi...

Аж ось таки примудрувавсь

Геракл у пiвхвилини:

Як дмухоне -- так i розпавсь

Нерей на двi частини!

Вогнем спахнула i вгорi

Засяла половина.

А половина -- ох, старi! -

Злякалась, мов дитина.

Як закричить:

-- Я розповiм! -

Вогонь умить спустився

Донизу -- й знов царем морським

Старенький наш з'явився...

А вже як розказав Нерей

Геракловi дорогу,

То попрощався чемно цей,

Немов нiде нiчого!

А ще ж дорога -- мов до зiр -

Така важка й далека.

Ще буде Велетень i Вир -

Страшенна небезпека!

Герой i Велетня здолав,

I Вир зборов одразу...

А як вiн довго мандрував

В Єгипет iз Кавказу!

Кiнець кiнцем надибав вiн

Атласа десь пiд вечiр:

Титан стояв i сам-один

Весь свiт тримав на плечах.

-- Я принесу тобi, авжеж,

Жаданих яблук троє,

А ти тим часом свiт подерж, -

Сказав Атлас герою.

На це приставши залюбки,

Геракл у ту ж хвилину

Заходить, щоб було з руки,

I свiт бере на спину...

Але титан Атлас явив

Пiдступнiсть превелику,

Бо вiн, вернувшись, заявив:

-- Держи його довiку!

Держи цей безголовий свiт

Йому й собi на втiху.

Як поподержиш сотнi лiт,

То буде не до смiху!

-- Та, мабуть, так, -- сказав Геракл, -

Вiн добре давить спину.

Посунь менi його, однак,

Зручнiш на середину.

Атлас, цей велет-чоловiк,

Мастак своєї справи,

Вiдклавши яблука набiк,

Плече пiд свiт пiдставив.

Та пересунути не встиг

Його ще й на цятину, -

А вже Геракл вiд нього бiг

Щодуху, без упину.

Вiн озирнувся тiльки раз,

Щоб гнiвно загукати:

-- Коли вже звешся ти Атлас, -

Тобi цей свiт тримати!

А яблука? Та в першу мить,

Ледь визволивши спину,

Устиг вiн яблука вхопить,

Ту трiєчку єдину!

А дома цар:

-- Кiнець журбi!

Добув ти яблук з раю,

Тож я дарую їх тобi

Й на волю вiдпускаю!

Герой подумав: "Цю красу

Де дiти, сам не знаю.

Мабуть, вiзьму та й вiднесу

Я їх назад до раю!"

I знов пiшов туди, де був,

Куди iти не близько...

Так райськi яблука здобув

Силач-герой колись-то.

Востаннє згорнуто чорного зошита в цератовiй обкладинцi, в якому вмiстилось чи не все життя, всi подвиги й страждання Геракла.

Прадiдусь поклав зошита на "Моряцькi щорiчники" на комодi й спитав:

-- То як тобi ця пригода?

-- Цiкава, тiльки дуже довга, прадiдусю.

-- О! -- засмiявся Старий Хлопчак. -- На це я тобi скажу, що вона в мене ще й добре скорочена. Про боротьбу Геракла з велетнем Антеєм i про переправу через бурхливу гiрську рiчку я в цiй баладi лише натякнув. А про орла, що карав Прометея, про лихого чаклуна Бузiрiда, про Ематiона, богиню Афiну, що повернула Гесперiдам райськi яблука, я навiть не згадав.

-- А чого, прадiдусю?

-- Того, що довкола цiєї Гераклової пригоди обплелися, мов лiани, численнi iншi мiфи, казки та перекази. Я їх вiдтяв. I залишилася пригода з райськими яблуками.

-- Вона й у Бiблiї є, еге ж, прадiдусю?

-- Атож, Хлопчачок, такий переказ є i в Бiблiї. Але там Адамовi за те, що зiрвав райське яблуко, довелося разом з Євою назавжди покинути рай. А Геракл, син бога Зевса, нiс на своїх плечах земний тягар лише якусь часинку. Потiм вiн скинув його з себе, став знову вiльним i навiть безсмертним: вiн-бо вiднiс райськi яблука назад.

-- То навiщо ж тодi все це, прадiдусю? Нащо було стiльки докладати сил, здобути райськi яблука, а тодi взяти й вiднести їх знов назад?

-- Та бач, Хлопчачок, для Геракла тi яблука нiчого не важили. Вiн принiс їх з наказу Єврисфея.

-- Та вони ж i Єврисфеєвi були непотрiбнi!

-- У тiм-то й штука, Хлопчачок. По сутi, цi яблука нiкому не потрiбнi. Подвиг було вчинено заради самого подвигу, заради захоплення ним. Без глибшої життєвої потреби й певної мети. Вiн захоплював як щось прекрасне. Ось як ваза, як картина чи як статуя.

-- Але ж геройський подвиг без мети й потреби -- дурiсть, прадiдусю!

-- Я й сам такої думки, Хлопчачок! Та стародавнi греки, для яких краса важила дуже багато, гадали iнакше. I все ж таки й вони, мабуть, помiтили, що з цим iдеалом героя не все гаразд.

-- Як-то?

-- Бо пiзнiшi Геракловi подвиги, -- їх у чорному зошитi немає, -вже цiлком iнакшi, Хлопчачок. Вiн нiбито служив лiдiйськiй царицi Омфалi й пряв їй вовну, а вона собi тим часом прогулювалася в його левинiй шкурi. Потiм начебто вiн у нападi божевiлля погубив своїх дiтей. I зрештою нiбито помер у муках -- вiд мастi, якою натерла його ревнива дружина, i в зблисках блискавиць i гуках грому цей напiвбог буцiмто злетiв у небо.

-- То був Геракл героєм чи, може, нi, прадiдусю?

-- На це запитання є аж три вiдповiдi. Як людина вiн був тим, хто зумисне шукав небезпек, тим, хто зробив з геройства своє ремесло, -на зразок Зiгфрiда. Для стародавнiх грекiв, якi мали його за приклад для наслiдування, Геракл, -- той, хто спустився навiть у понуре царство тiней, -- частенько бував героєм. А як мiф вiн не є нi iстинним, нi фальшивим героєм, а є просто символом -- знаком краси й жахiття сонця.

Пiсля такої складної прадiдусевої вiдповiдi я якусь хвилину замислено сидiв на канапцi. Тодi вголос полiчив на пальцях:

-- Геракл -- людина, Геракл -- приклад для наслiдування, Геракл -мiф, символ сонця. А ви б не розтлумачили менi все це ще раз, прадiдусю?

-- Нi, Хлопчачок, не хочу. Або й не можу. Я просто хотiв показати тобi образ героя давнини таким, як вiн дiйшов до нас, -- з усiма виямками й трiщинами. А втiм, ми з тобою мали намiр говорити про людей, а люди не народжуються героями, й серед них немає героїв за фахом. Вони не з власної волi опиняються в таких обставинах, що вимагають героїзму. Й чи стане людина в цих обставинах героєм, залежить вiд неї. По-моєму, це видно з тiєї оповiдки, яку я оце написав.

-- Iз моєї, здається, також видно, прадiдусю.

-- Тодi читай спершу ти свою, Хлопчачок. Тiльки пiдкинь у грубку вугiлля. Та засвiти свiтло.

Я зробив те, що вiн просив, а тодi розгорнув на столi сувiй шпалери й став читати.

ОПОВIДКА ПРО СТАРЕНЬКОГО ОМАРА

Поблизу невеличкого острiвця, на пiдводному каменi, жив старий-старий омар, на iм'я Крапп. За його поважний вiк i мудрiсть усi омари дуже шанували старенького й шанобливо називали паном Краппом. Тому й ми його так зватимемо.

На жаль, камiнь, де жив пан Крапп, зовсiм не був безпечною мiсциною для життя омарiв. Рибалки з сусiднього острiвця щолiта спускали близенько вiд того каменя в море вершi -- ловити омарiв, поклавши туди щонайлiпшого омарячого корму. I той корм принаджував до верш цiлi табуни омарiв. Не одному довелося розлучитися з життям, бо їм геть туманiло в головi вiд смачного духу ласощiв у вершах.

А коли вже який омар понадився на тi ласощi й попався у вершу, то нiзащо не мiг вибратись на волю. Другого ж ранку його вкупi з iншими омарами витягали на поверхню, а там твердi руки рибалок хапали омара за вкриту панцером спину, вкидали в якусь чудну посудину з водою, -а далi його продавали, варили i врештi, коли синявий омарiв панцер робився вiд окропу геть червоний, з'їдали пiд майонезом.

Тiльки старий i мудрий пан Крапп знав, що робиться з тими омарами, яких заманюють у вершу. Вiн, добираючи найяскравiших слiв, невсипуще застерiгав омарiв вiд пiдступних людських пасток.

Та всi тi застереження були даремнi. Голод i недосвiдченiсть щолiта знаджували не одну сотню омарiв у страшнi вершi, а там i в каструлi.

Не раз i не два водив пан Крапп старих i молодих омарiв близько до верш i показував крiзь дiрочки на бранцiв, якi, наївшись досхочу, тужили й плакали, марно благаючи, щоб їх порятували з вершi. Бо хто там опинився, той пропав навiки.

На жаль, застереження пана Краппа нiкого не рятували нi вiд голоду, нi вiд невiдання. Вони йшли за вiтром, чи, краще сказати, за водою: смачна пожива, як i доти, хмарами заманювала омарiв у вершi.

-- Що там той пан Крапп знає про життя нагорi! -- втiшали вони себе. -- А може, нам буде й непогано?

А був у пана Краппа правнук -- розумненьке омареня на iм'я Клiппi. Ото вiн однiсiнький i слухався порад свого прадiдуся -- десятою дорогою обминав вершi.

Проте одного лiта, коли з кормом було дуже вже сутужно, навiть Клiппi не змiг опертися могутнiй силi пахощiв, якi пливли вiд вершi, дратували його нюх.

-- Гляньте, прадiдусю, -- сказав вiн до пана Краппа. -- Омари у вершi їдять досхочу, i нiхто їх не кривдить. А може, ви помиляєтесь, i з ними не станеться нiчого поганого?

-- Дитино ти, дитино, -- зiтхнув пан Крапп, -- постривай, нехай-но вони наїдяться та кинуться шукати шляху на волю! Як побачиш, то, може, порозумнiшаєш!

Але малому Клiппi того дня так допiкав голод, що в нього нiби розум затьмарився. "А може, прадiдусь i помиляється?" -- вперше подумав вiн i твердо вирiшив залiзти у вершу, щоб хоч раз угамувати голод смачною їжею.

Перейти на страницу:

Джеймс Крюс читать все книги автора по порядку

Джеймс Крюс - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки kniga-online.club.


Мiй прадiдусь, героi i я (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Мiй прадiдусь, героi i я (на украинском языке), автор: Джеймс Крюс. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор kniga-online.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*