Хвала сонцю - Любов Михайлівна Білозерська
Не можеш полинути й ти.
Монолог про безсмертя
9 серпня 1987 року померла однокласниця
Ніна Касаткіна-Шинкаренко, доярка.
Спаду на лист росинкою,
Піднімуся стеблинкою,
Чи вишнею стрункою.
Хисткою молодою.
Дощем впаду краплистим
Чи квітом проросту барвистим,
А жити вічно буду
На цій землі і серед вас,
Мої ви любі люди. Я вічна, як життя,
Його нічим не стерти…
У пам'яті, у дітях, внуках,
У моїх і правах
Пребуду я безсмертна.
Зозулі
Це ти, зозуле, накувала,
Це ти, о птахо, нагадала
Народжене в стражданнях
Нести мені кохання…
Як хрест важкий,
Як гріх тяжкий
Й солодку таїну,
Що манить в невідому далину…
І хоч пекельно важко,
Спасибі, сива пташко,
Бо ти відкрила глибину,
В ній добровільно
Я тону!
* * *
Пада, пада сніг пречистий,
І веселий ще й іскристий.
Лине, лине білий сніг,
М'яко горнеться до ніг.
Сніг м'якенький, сніг лапатий,
Сніг ласкавий і пухнастий…
Порядкує добре сніг —
Вже не видно і доріг.
Він дбайливий, працьовитий,
Веселіше, зимо, грай
На багатий урожай!
* * *
Заплету іскристі роси
В молоді надії й коси,
Заквітчають квітом,
Ніжним і барвистим,
Заручусь союзам
З птахом голосистим,
Огорнусь туманом сивим,
В таємничу стрічу з милим,
Стану літом теплим для коханого.
Радістю для нього,
І єдиного,
Й жаданого.
* * *
Ні, не впаду: всесильна я,
Бо сили додає вемля моя.
Травинка й деревце — моя опора,
А пісня солов'я підносить вгору.
Якщо ж ти, доленько, мене розлюбиш,
То не дадуть упасти люди.
Що я залишаю?
У світі пречистім
Берізка співатиме
Листом барвистим.
І сад мій буятиме
Зіллям-травою,
Озветься левада,
Красою та ще й молодою.
Дзвенітиме Шполка
Поміж берегів,
Перлиста роса
Заіскриться в серпанку лугів.
А в казку, що я валишам,
Госнодарка-юнка заходить —
У ній душа моя грає.
Тополя
Шептала молода тополя:
«Не жди, о ясене, мене ніколи,
Не жди, не сподівайся,
Без мене листом розвивайся…
Не гомоніти нам з тобою:
Учора цілувався ти з вербою.
Не посилатиму тобі привіти…»
Убитий горем ясен шепотів;
«У тому винен вітер.
Заплутував вербовії стрічки
В мої гілки.
Не цілувався я з вербою —
Усі думки мої, тополенько,
3 тобою.
* * *
Чим щаслива, чим багата, —
Все я хочу людям дати:
Силу, що доля зростила,
Й молоду снагу,
Щоб не бути в боргу.
