Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
4. Набрання законної сили рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності означає, що з цього моменту ця особа вже не зобов’язана відповідати перед державою за вчинене і тому не може в майбутньому притягатися до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності може мати місце лише до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа, яка звільнена від такої відповідальності, вважається такою, що не має судимості (див. коментар до ст. 88 КК). Крім того, раніше вчинене нею діяння визнається юридичне незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидивів тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки провадження у кримінальній справі припиняється з нереабілітуючих для неї обставин.
5. Звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинений злочин не виключає можливості притягнення її, наприклад, до цивільно-правової відповідальності за заподіяну майнову шкоду або дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
1. Частина 1 ст. 44 КК передбачає вичерпний перелік правових підстав звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності, а саме: 1) у випадках, передбачених КК; 2) на підставі закону України про амністію і 3) на підставі акта про помилування.
2. КК передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності як в Загальній, так і в Особливій частинах.
3. У Загальній частині КК передбачено 9 таких випадків: 1) добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17); 2) добровільна відмова співучасників (ст. 31); 3) дійове каяття (ст. 45); 4) примирення з потерпілим (ст. 46); 5) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання про передачу її на поруки (ст. 47); 6) зміна обстановки (ст. 48);
7) закінчення строків давності (ст. 49); 8) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст, 97); 9) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 106).
4. В Особливій частині КК передбачено 14 підстав так званих спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна заява громадянином України про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками (ч. 2 ст. 111); 2) добровільна заява іноземцем або особою без громадянства про вчинене шпигунство (ч. 2 ст. 114); 3) здійснення керівником підприємства, установи або організації виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам до притягнення його до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 175); 4) сплата особою податків, зборів (обов’язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212); 5) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній (ч. 2 ст. 255); 6) добровільне повідомлення про терористичну групу чи терористичну організацію (ч. 5 ст. 258); 7) добровільне повідомлення про незаконне воєнізоване чи збройне формування (ч. 6 ст. 260); 8) добровільна здача зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. З ст. 263); 9) добровільна заява про незаконне заволодіиня транспортним засобом (ч. 4 ст. 289); 10) добровільна здача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307); 11) добровільне лікування від наркоманії (ч. 4 ст. 309); 12) добровільна здача прекурсорів (ч. 4 ст. 311);
13) добровільна заява про давання або вимагання хабара (ч. З ст. 369);
14) звільнення особи від кримінальної відповідальності за військовий злочин із застосуванням до неї заходів, передбачених «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України» (ч. 4 ст. 401).
5. Особа може бути повністю або частково звільнена від кримінальної відповідальності за вчинений злочин на підставі закону про амністію (див. коментар до ч. 2 ст. 85 КК; ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» (ВВР. - 1996. - № 48. - С. 263).
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію може мати місце лише за згодою особи, яка вчинила злочин. Якщо особа заперечує проти припинення провадження у справі щодо неї на підставі закону про амністію, то відповідно до ч. З ст. 6 КПК провадження у справі продовжується у загальному порядку.
6. Звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності може мати місце на підставі акта глави держави про помилування щодо індивідуально визначеної особи, зазначеної в такому акті (див. коментар до ст. 87 КК).
7. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюється виключно судом. Таке звільнення можливе за наявності відповідної передумови та підстави, що притаманні кожному виду звільнення від кримінальної відповідальності.
8. Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, бо вочевидь, що звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності (див. коментар до ст. 2 КК). Так, відповідно до статей 45 та 46 КК передумовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину невеликої тяжкості, а відповідно до статей 47 та 48 КК — злочину невеликої або середньої тяжкості тощо. Отже, мова йде про вчинення злочину певної тяжкості, яка визначається відповідно до ст. 12 КК (див. коментар до ст. 12 КК). Водночас, слід мати на увазі, що хоча передумова звільнення від кримінальної відповідальності, наприклад, у статтях 45 та 46 КК формально є однаковою, але фактично дія цих статей розповсюджується не на всіх суб’єктів зазначених злочинів (див. коментар до статей 45—47). В Особливій же частині КК така передумова сформульована однозначно. Так, згідно ч. З ст. 263 КК передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами є вчинення нею одного із злочинів, передбачених частинами 1 або 2 ст. 263, а відповідно до ч. З ст. 369 — такою передумовою є давання особою хабара, тобто вчинення злочину, передбаченого частинами 1 або 2 ст. 369 КК тощо.
Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею не тільки закінченого, але й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину одноособове чи у співучасті.
9. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності КК визнає або певну її посткримінальну поведінку, яка заохочується державою (наприклад, діяльне або щире каяття, примирення з потерпілим, повідомлення про певний злочин тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строку давності тощо), з якою КК пов’язує звільнення особи від кримінальної відповідальності.
10. Кожний вид звільнення від кримінальної відповідальності характеризується притаманною тільки цьому виду передумовою та підставою, тому застосовується самостійно і не може замінити один одного або поєднуватися з іншим.
11. Передбачені КК види звільнення від кримінальної відповідальності залежно від того, правом чи обов’язком суду є таке звільнення, поділяються на два види: обов’язкові і необов’язкові (факультативні). Факультативним є звільнення, передбачене ст. 47 (передача на поруки) і ст. 48 (зміна обстановки) ч. 1 ст. 97 КК (примусові заходи виховного характеру). Це означає, що за наявності підстав, передбачених зазначеними статтями, суд вправі, але не зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності. При цьому, однак, якщо суд відмовляє у звільненні особи від кримінальної відповідальності, він повинен мотивувати таку відмову. В усіх інших випадках вимога КК про звільнення від кримінальної відповідальності є імперативною, тобто зобов’язує суд звільнити особу від кримінальної відповідальності (наприклад, при дійовому каятті або примиренні з потерпілим, а також після закінчення строків давності і при спеціальних видах звільнення, передбачених в Особливій частині КК, за винятком звільнення, передбаченого ч. 4 ст. 401 КК).
12. Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним та умовним. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не ставиться в залежність від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Якщо, наприклад, особа, яка була звільнена судом від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК, після цього вчинить новий злочин, ця обставина не може вплинути на раніше прийняте рішення про звільнення її від відповідальності. З цього погляду всі види звільнення від кримінальної відповідальності є безумовними, крім двох, а саме: звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи або організації (ст. 47 КК) та звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК). У випадку, передбаченому ст. 47 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності під умовою, що протягом року виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Якщо ж ні, то вона притягається до кримінальної відповідальності за раніше вчинений нею злочин. Згідно зі ст. 97 КК неповнолітня особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона не ухилятиметься від застосування до неї примусових заходів виховного характеру. У противному разі ці заходи відміняються і особа притягається до кримінальної відповідальності.
