Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Застосування зброї масового знищення, щодо якої немає спеціальної заборони у міжнародному договорі України, може кваліфікуватися за ст. 438 КК як порушення законів та звичаїв війни (застосування зброї з невибірковим характером дії або такої, що завдає зайвих ушкоджень або страждань тощо).

7. Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила діяння, передбачене ст. 439 КК.

8. Суб’єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

9. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 439 КК встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей (хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки. Тяжкість наслідків визначається на підставі конкретних обставин злочину (кількості потерпілих, характеру і розміру шкоди, заподіяної людям, тваринам, рослинам, довкіллю).

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання,

зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину — безпека людства.

2. Предмет злочину — зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Такою є бактеріологічна (біологічна), токсинна і хімічна зброя, щодо яких встановлені всеосяжні заборони в обов’язкових для України спеціальних конвенціях: «Конвенції про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення» від 10 квітня 1972 р, (ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 21 лютого 1975 р.); «Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення» від 13 січня 1993 р. (ратифікована Верховною Радою України 16 жовтня 1998 р.). Про поняття такої зброї див. коментар до ст. 439 КК.

Предметом цього злочину може бути також ядерна зброя та інша зброя масового знищення, щодо якої передбачена спеціальна заборона в міжнародних договорах України. Зокрема, така спеціальна заборона передбачена в «Договорі про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою» від 5 серпня 1963 р. (ратифікований СРСР 25 вересня 1963 р.), «Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї» від 1 липня 1968 р. (Україна приєдналася до Договору 16 листопада 1994 р.), «Договорі про всеосяжну заборону ядерних випробувань» від 27 вересня 1996 р. (ратифікований Україною 16 листопада 2000 р.).

3. Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Під розробленням зброї масового знищення розуміють дії з її створення, які передують її виробництву (розроблення теоретичних основ пристрою і дії зброї та їх дослідно-конструкторська перевірка, подібні роботи зі збільшення вражаючих властивостей зброї тощо).

5. Виробництво — це дія з безпосереднього створення реальних одиниць такої зброї для практичного використання. Способи виробництва можуть бути будь-якими (промисловий, кустарний тощо).

6. Придбанням є отримання такої зброї будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення, прийняття як подарунка або винагороди тощо).

7. Зберігання означає контрольоване винним утримання зброї у своєму фактичному володінні. Зберігання може порушувати заборону розміщувати на дні морів і океанів та в його надрах за зовнішньою межею зони морського дна будь-яку ядерну зброю чи які-небудь інші види зброї масового знищення. Така заборона передбачена «Договором про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення» від 7 грудня 1970 р. (ратифікований Президією Верховної Ради Української РСР 17 серпня 1971 р.).

8. Збут — будь-яке відчуження зброї іншій юридичній або фізичній особі або державі.

9. Під транспортуванням розуміють переміщення зброї транспортним засобом.

10. Цей злочин буде закінченим, коли вчинено будь-яку із зазначених у ст, 440 КК дію хоча б щодо однієї одиниці зброї масового знищення.

11. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

12. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 441. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину — екологічна безпека людства.

2. Об’єктивну сторону злочину характеризують: масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

3. Масове знищення рослинного і тваринного світу означає знищення великої кількості рослин і/або тварин або їх повне знищення на певній території. Наприклад, під час війни у В’єтнамі у деяких районах усе живе практично було знищене хімічними речовинами.

4. Отруєння атмосфери або водних ресурсів — це їх забруднення отруйними або іншими шкідливими для людини, тваринного або рослинного світу речовинами. До водних ресурсів належать як поверхневі води (океанів, морів, рік, озер та інших водних об’єктів), так і підземні води.

5. Під іншими діями слід розуміти інші шкідливі дії щодо тваринного і рослинного світу, атмосфери і водних ресурсів або дії щодо інших природних об’єктів (наприклад, землі та її надр), або щодо навколишнього природного середовища взагалі (наприклад, руйнування озонового шару).

6. Кожна із зазначених у ст. 441 КК дій характеризується тим, що вона може спричинити екологічну катастрофу. Це має принципове значення для відмежування цього злочину від злочинів проти довкілля (статті 236-254 КК).

Екологічна катастрофа — це особливо тяжкі наслідки, які мають визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням таких критеріїв: 1) велика площа території, на якій відбулися несприятливі зміни в навколишньому середовищі, 2) суттєве обмеження або виключення життєдіяльності людини або життя рослин чи тварин на певній території, 3) тривалість несприятливих змін у навколишньому середовищі або їх невідворотність, 4) суттєві зміни в екологічній системі, наприклад, зникнення окремих видів тварин або рослин, зміна кругообігу речовин або інших біологічних процесів, які мають значення для екосистеми в цілому.

7. У міжнародному кримінальному праві термін «екоцид» офіційно не застосовується. Цей злочин являє собою порушення заборони навмисного спричинення шкоди природному середовищу із широкими, довготривалими і серйозними наслідками. Така заборона, зокрема, передбачена у Додатковому протоколі І до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і «Конвенції про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище» 1976 р.

8. Цей злочин вважається закінченим, коли вчинено будь-яке із зазначених у ст. 441 КК діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу.

9. Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел.

10. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів —

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Безпосередній об’єкт злочину — безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

2. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується як діяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене в «Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» від 9 грудня 1948 р., а також у ст. 6 Римського Статуту міжнародного кримінального суду.