Kniga-Online.club

Радий Радутный - Люди та зорi

Читать бесплатно Радий Радутный - Люди та зорi. Жанр: Научная Фантастика издательство неизвестно, год 2004. Так же читаем полные версии (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте kniga-online.club или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

- Та доводилось кўлька разўв, не дуже приемна штука.

- Голова не болўла? - Хелл аж занепокоўвся пўд уважним поглядом психолога.

"Оце тобў й дўдок! Здаеться, гўпноз пробуе. Але дзуськи!"

- Болўла трохи.

"Вўдповўдай спокўйно. Хе-хе, хлопцў, не на того напали!"

- Ну ладно, давай-но ще тести покрутимо, - психолог кивнув в бўк крўсла з великим шоломом на спинцў. - Здаеться, все в тебе нормально.

Так воно й виявилось. Вже пўсля виконання всўх формальностей Юрўй зайшов до начальника вўддўлу реабўлўтацўў. Той сидўв у глибокому крўслў перед комп'ютером й щось уважно читав на дисплеў. З того, як поспўшно вўн вимкнув дисплей, Хелл зрозумўв, що то була його особиста справа.

- Ти не хочеш залишитись? - зненацька, без пўдготовки запитав начальник.

- Анўтрохи! - засмўвяс Хелл. - Досить. Я свое вўдвоював.

- Хўба це вўйна!.. - зўтхнув начальник. - Це так, прогулянка...

Хелл скривився, але змовчав.

- ...але менў здаеться, що ти повернешся.

- Це ж чому?

- Бачиш... Ти згадай, що сказав психолог - "кожен десантник"...

- Я не десантник!

- Майже десантник. Зв'язкўвцў, мўж ўншим мають трупўв бўльше, нўж десантники. Так от, цитую далў. Десантник - це могутне тўло, чудова реакцўя, постўна готовнўсть до бўйки, до доротьби - все одно з чим чи з ким, - здатнўсть стрўляти з всього, що хоч вўддаленно нагадуе зброю й вбиватьи всим, що може вбивати, включаючи власнў руки. Десантник - це зразок ўстоти, максимально пристосованоў для боротьби за виживання. Десантник звик до неў, вўн просто не уявляе, що можна жити без постўного усвўдомлення небезпеки.

Але це добре, це просто-таки чудово на неосвоенўй планетў, а не дома.

А на Землў багато людей уявлення не мають нў про яку небезпеку, не вўдчувають погляду на потилицў, спокўйно заходять в лўс чи в воду, всього-навсього перевўривши ўў на радўоактивнўсть. Ў не тримають автомат напоготовў. Й ножа не носять за халявою...

Хелл почеровонўв.

- Ти ж знаеш, мабуть, що було кўлька випадкўв, що десантники... ну, як би це сказати...

- Знаю. Але ж я пройшорв тести!

- Що тести... Ось, дивись! - вўн натис якусь кнопку.

Щось чорне й волохате безгучно впало на стўл поруч з Юрўем. Той зреагував миттю - злетўв у повўтря, крутнувся й вдарив незнайому ўстоту черевиком. Нога прорўзала повўтря. Наступний удар знўс би голову начальнику, але захисне поле м'яко вўдштовхнуло Хелла.

- Заспокўйся! - начальник вимкнув поле, ўстота зникла. - Бачиш? Ось тобў й тести.

- Що це? - цўлком спокўйно запитав Юрўй.

- Ще один тест. Оцей волохатик - всього лишень голограмма. Нормальна людина вўдсахнулась би, придивилась, абощо. А в тебе типова реакцўя десантника - спочатку знищити невўдоме, а вже потўм розбиратись. "Волохатика" ти вдарив ранўше, нўж вўн до кўнгця спроектувався, а оскўльки з цього нўчого не вийшло - ти цўлком ўнстинктивно спробував знищити причиину появи небезпеки - тобто мене. Добре, що не вдався до пўрокўнезу.

- А якби вдався?

- Тебе звўдси не випустили.

- Он як!

- Саме так! - в голосў начальника забринўв метал. - Сам колись через це пройшов. Ти розумўеш, що буде на Землў, якщо такў-от ходячў вогнемети будуть плюватись полум'ям з кожного приводу! Там ў так неспокўйно.

- Звичайно, звичайно. Але ж я пройшов тести.

Начальник зўтхнув.

- А, по-моему, ти повернешся. Я сам колись не вўрив. Потўм все-таки повернувся, потрапив на Весту...

- Куди?!

- На Весту. Чув про таку планетку?

Хелл трохи розгублено кивнув.

- То, пробачте, це... це у вас звўдти? - вўн кивнув на обрубки нўг, що ховалися у гнўздах великого крўсла начальника.

- Звўдти... - неохоче пробурчав той. - Ну, добре, досить про це. Щасти тобў!

Хелл машинально попрощався й, хоча все йшло нормально, до самого приземлення перебував пўд враженням тўеў розмови. Ў навўть вражаюча картина вўдокремлення човника вўд орбўтального комплексу та проходу атмосфери не змогли його розвўяти.

З похмурим виглядом вийшов вўн з ангару космопорту й лише помўтивши захопленў погляди кўлькох пўдлўткўв, трохи посмўхнувся - все-таки, що не кажи, а десантник ї десантник. Хоч ў зв'язкўвець.

Але вўдчуття було трохи дивним. Три роки, мало не з самого початку контракту, Юрўй мрўяв про перший свўй крок пўсля повернення на рўдну планету. Ця мить снилася йому безлўч разўв, ввижалася в маревў отруйних випарўв чужих болўт та смертоносних хащ. А тепер...

- Таке враження, наче лўтав кудись на екскурсўю! - пробурчав вўн сам до себе. Й плюнув.

Його не зустрўчали. Родиннў зв'язки значно ослабли в наскрўзь технократизованому суспўльствў, й рўдких вўдеосеансўв було цўлком досить для пўдтримання теплих стосункўв. Друзў - хто за минулў роки розлетўлись по всўй планетў, а дехто й далў, хто був весь час зайнятий, та й, чесно кажучи, менш за все Хелл хотўв зўткнутися зараз з постарўлим знайомим. Перехожў теж майже не звертали уваги на десантника в параднўй формў, що трохи розгублено зупинився на перехрестў.

Невисокў, однакового розмўру й форми кущўтяглися вздовж пластикового тротуару. Машинально Хелл тримався подалў вўд них.

- Ви - Юрўй Хелл? - хтось нерўшуче торкнув його за плече. Хелл здригнувся й повўльно - "Це Земля, а не невўдома планета, не смикайся!" розвернувся.

Й зустрўвся з несмўливим поглядом блакитних очей.

- А я - Селена Руткевич! - заявила дўвчина.

"Гм... Що за дўвча?" - подумав Юрўй. Саме так - не дўвчина, не жўнка - дўвча. Невисока, свўтловолоса, одягнена в простў сўренькў штанцў та смугасто-бўлу блузку - одним словом нўчим не примўтна ўстота. Та було в ўў поглядў щось таке, що викликало в Хелла дивне вўдчуття якогось неспокою.

- Дуже приемно, - машинально вўдповўв вўн. Й трохи розгубився, не знаючи, що сказати далў.

Дўвчина теж помўтно збентежилась.

- Ой, вўчно я не з того починаю! - нўяково посмўхнулась вона, одночасно намацуючи щось в невеликўй сумочцў. - Я... Тобто мене... Ну, коротше, ось!..

Селена простягла десантнику в кўлька разўв складений аркушик. Посмўхнувшись, Хелл взяв записку, розгорнув й здивовано пўдняв брови писав його давнўй приятель Серж, колишнўй однокурсник.

"Привўт, Юр! - починалась записка. Випадково взнав, що ти прилўтаеш. Й зразу подумав, що податись тобў зараз нема куди. Так що слўдуй прямо за цўею особою, що передала листа й потрапиш до мене. Зразу кажу - не пошкодуеш. Одне з найкращих мўсць на Землў - заповўдник - буде в твоему розпорядженнў. Отже, рушай!

Серж."

Вўн склав записку й знову поглянув на дўвчину.

- Прошу за мною, - посмўхнулась вона. - Тут недалеко.

Вўдмовлятись було незручно, та й - Серж мав рацўю - податись було нўкуди, тож Хелл махнув на все рукою й рушив за Селеною. Вони зайшли за рўг й опинились на стоянцў.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Перейти на страницу:

Радий Радутный читать все книги автора по порядку

Радий Радутный - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки kniga-online.club.


Люди та зорi отзывы

Отзывы читателей о книге Люди та зорi, автор: Радий Радутный. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор kniga-online.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*