Історія без слів (СИ) - Мазерель Франс

Франс Мазерель, ANŢ

Історія без слів

(1919-1920, 2019)

Новела

Дивіться анімовану і озвучену версію:

https://youtu.be/-f7DectM8lM

© Frans Masereel (Frans Masereel Foundation)

Histoire sans paroles: 60 bois

Geneve (Suisse), 1919-1920.

© ANŢ (ANT)

Історія без слів

Дніпро (Україна), 2019.

Видавництво:

ANŢ

Дніпро (Україна)

2019

Йшов собі́ мі́стом оди́н чолові́к.

Ра́птом, як бли́скавка - по́смішка ся́йна.

Пе́вно, че́рез цей флюї́дний поті́к,

Він спо́кій втра́тив і глузд зазвича́йний.

Весь спо́внений зні́якові́ння

До ді́вчини привіта́вся він че́мно.

Та па́ночка з нале́жним вмі́нням

Сказа́ла, що їй зана́дто приє́мно.

За се́рце своє́ він схопи́вся рука́ми

Й промо́вив про стра́шні стражда́ння.

І був обдаро́ваний по́глядом да́ми,

Яка́ озирну́лась з зітха́нням.

Під мло́ю інти́мності слів про коха́ння,

Хоч ві́ри не йня́ла паня́нка казка́м,

Зроби́в чолові́к їй серде́шне зізна́ння.

Та хто крокоди́ла пові́рить сльоза́м?

- Напро́чуд яка́ у Вас га́рная ки́цька!

Ове́чці ж потрі́бен пасту́х?

Авже́ж. Хоч-не-хо́ч, а вона́ ду́же бли́зько.

Та все ж таки́ кра́ще без рук.

Тут він заспіва́в такі́ дифіра́мби

На сла́ву ранко́вій зірни́ці,

Що на́віть воро́ною в па́виному пі́р'ї

З приє́мністю ста́ла б і ки́ця.

- Вам ли́чить на ши́йці нами́сто.

Брилья́нти - по Ва́ших сліда́х.

Та па́ні відрі́зала чи́сто:

- Я ки́цьку свою́ Вам не дам!

А мо́же і кра́ще - сини́ця

В руці́, щоб не в хма́рах вита́ти,

Що ка́же які́сь тут дурни́ці

Й навко́лішках бу́де стоя́ти?

Та ді́вчина все ж відверну́лась,

Відмо́влюючи йому́.

Мужчи́на здійня́вся, аж зо́йкнув:

- Добро́дійко, але́ чому́?

- Дава́йте влашту́єм поба́чення...

Й запа́лимо вве́чері сві́чку.

- І без домага́нь, й звинува́чень?!

- А піде́мо мо́же на рі́чку?

- У фа́йному стрі́немося рестора́ні.

Заку́ска там, фру́кти, вино́ й дичина́.

- Я ж ху́дну! Ви що! А куди́ круаса́ни?

Гарсо́ну на чай за вече́рю з лайна́?

Розра́дити ві́ником з кві́тів

Не ви́йшло воло́дарку снів,

А вслід - ні листо́м із приві́том,

Ні мо́рем цвіта́стих росли́н.

На за́лпи салю́ту,

Вогні́, фейєрве́рк

З до́ко́ром диви́лась

Вона́ зни́зу вверх.

- Гроши́ма сміти́ти безглу́здо,

Напе́вне, мо́же будь-хто́, -

Промо́вила ді́вчина ну́дно,

Похи́туючи голово́ю.

Фонта́н гірки́х сліз

Безуті́шних рида́нь стих,

Як при́від для смі́ху

Красу́нь незрівня́нних.

Танта́лових мук чолов'я́зі завда́ти,

Для да́ми то є насоло́да.

І схо́же, що їй до вподо́би погра́ти

Меже́ю споку́си й дефо́лту.

Поті́к соло́дких компліме́нтів

Він як папу́га виверга́в,

Та для свої́х промо́в моме́нти

Так недоре́чно вибира́в.

Закудкуда́кав як кво́чка,

Хоч той з чолові́ка ще пі́вень.

Від цьо́го в оча́х діво́чих

До плі́нтусу впав його́ рі́вень.

- Прока́тимось, мо́же, на та́чці

По Єлисе́йським поля́м?

- Іще́ чого́! Тим па́че

В кабі́ні Вам я не дам!

- Ну, пря́мо як на па́перті

До ме́не щось пристає́те.

Коли́ ж свої́м шля́хом Ви

Куди́сь пода́лі піде́те?

Діво́чим купа́нням в ого́ленні

Під ду́шем із молока́

І ки́цька була́ задово́лена,

І чолові́ча рука́.

А мо́же пе́ре́д да́мою предста́ти,

За́для оці́нки досто́їнства,

У чо́му народи́ла коли́сь ма́ти,

На сла́ву му́жнього во́їнства?

Почу́хуючи поти́лицю

Він ду́мав, що б ще сказа́ти.

А ді́вчина так стоми́лась вкрай,

Що почала́ позіха́ти.

- Диві́ться, па́ні, бі́цепс - ось це!

Пома́цати чи не бажа́єте?

- Та Ви щось пова́жче ніж сальце́

І член свій хоча́ б підійма́єте?!

- Тоді́ на рука́х й догори́ нога́ми

Дозво́льте до Вас набли́зитись. В миг

Зо́рі небе́сні та мі́сяць між на́ми

Пря́мо впаду́ть, па́ні, до Ва́ших ніг!

Йой! Зоря́ уго́ру здійняла́ся.

І шкеребе́рть впав ге́ній йо́ги.

Всіх звесели́ли викрута́си

Й криві́ за голово́ю но́ги.

Під звук пара́дного орке́стру

Незгра́бним та́нцем полони́ти

Мада́м гульві́сі не вдало́ся,

Та ви́йшло тро́хи розсміши́ти.

Гарка́вою спро́бою спі́ву

Прокукурі́кав він де́кілька нот,

Та зму́сив ви́гукнути ді́ву:

- О бо́же, пе́льку стулі́ть, ідіо́т!