Kniga-Online.club
» » » » Сергій Жадан - ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ

Сергій Жадан - ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ

Читать бесплатно Сергій Жадан - ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ. Жанр: Современная проза издательство -, год 2004. Так же читаем полные версии (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте kniga-online.club или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Новий бізнес придумав Сава, Він сидів вечорами на кухні і переглядав рекламні газети. — Дивись, — сказав він одного разу старшому брату, котрий газет не читав і цілими днями тягався по базару, а тут випадково забіг додому і нервово ходив кімнатами, час від часу натикаючись на колючий дріт? — дивись — тут рекламують усе, тут рекламують навіть такі штуки, про які я ніколи не чув, на першій сторінці навіть є реклама боїв без правил серед інвалідів, а в розділі «Культура і відпочинок» рекламують щотижневі збори євангелістів під пам'ятником першим комсомольцям у парку артема, — I що? — не зрозумів Гриша. — Ти дебіл, — сказав йому брат, — ти не знаєш, хто такі перші комсомольці чи хто такі євангелісти? — Мені по хую євангелісти, — відповів йому Гриша. — Разом з тим, — погодився із ним Сава, — дивись, яка річ — ніхто не рекламує ритуальні послуги. — Ритуальні послуги? — здивувався Гриша, — це що за послуги такі, щось на зразок інтиму? — Не зовсім, — сказав Сава, — це коли поминки, розумієш — там, вінки, гроби, в крематорїї коли спалити треба — тоді це ритуальні послуги, — Так ясно, що не рекламують, — зрозумів брата Гриша, — у нас же крематорії державні. — З чого ти взяв? — не повірив Сава. — Ясно, що державні, — запевнив його Гриша, — я тут Жоріка бачив, пам'ятаєш Жоріка? Ну, Жорік, йому ще чечени вухо відрізали за борги; самі і в лікарню відвезли, а хірурги вже після зміни були, пришили йому вухо, але не тим боком, довелось ще раз везти, перешивати, пам'ятаєш? — Ну? — сказав Сава. — Так він працює в крематорії, істопщиком. — Ким? — Істопщиком, і за проїзд ніколи не платить, у нього корочка, він бюджетник, до того ж пільговик, ну, йому з цим вухом інвалідність дали. — Трусить він — твій Жорік, — не повірив Сава братові, — якщо крематорії справді державні, то до якого міністерства вони входять? — Не знаю, — відповів Гриша, — може, до вугільної промисловості.

Але Сава вже почав думати. Сфера ритуальних послуг приваблювала своєю незайманістю та можливістю розвернутись відразу широко й з понтами. Сава навів справки, Гриша зустрівся з Жоріком і напоїв його в зюзю. Доки Жорік ще тримався на ногах, він поводився зверхньо, вимагав чистих серветок і пива до водки. Потім попустився і став плакатись, сказав, що давно пішов би з істопщиків, що йому жмури вже ночами сняться, але куди ж він піде, там колектив, його поважають, на день народження грамоту дали, план вони виконують і взагалі. — Ага, — сказав Гриша, — план. Значить, ви таки бюджетники? — Да, — розплакався знову Жорік, — ми бюджетники. До того ж пільговики. — А в чому фішка твоєї роботи? — запитав Гриша. — Жорік помовчав, попросив ще одну чисту серветку, витер сльози і сказав: — Фішка моєї роботи, Гриша, в моїй безвідмовності, розумієш? — Поясни, — попросив Гриша. — Я істопщик? — сказав Жорік і знову витер сльози> — я спалю кого завгодно, хоч маму рідну. На мені зав'язана демографічна ситуація в ленінському районі, січеш? Якщо я завтра здохну, топка стане і вже мене спалити буде нікому, січеш? Тому що це я тримаю топку теплою, а котли прогрітими. Я, можна сказати, взагалі тут центровий. До речі, пиво буде? — Ну, у вас же не єдиний у місті крематорій, — справедливо здивувався Гриша. — Так-то воно так, — відповів Жорік, — а ти спробуй спалити жмура в сусідньому районі, я подивлюсь. Ми ж бюджетники, у нас все прописано, у нас план, я жмурів зранку закидаю, у мене топка завжди прогріта, січеш? — знову запитав він. — Зі жмурами головне що? Головне — порядок. Зупини я котли, охолоне топка — куди жмура кидати станеш? Жмур, він чекати не буде, він розкладатися почне. Так що від мене тут уся демографічна ситуація й залежить. — Безперечно, під демографічною ситуацією Жорік розумів щось своє. Гриша задумливо кивав головою — То що виходить, — сказав він нарешті, — вся фішка в тому, що ви бюджетники? — Да, — сказав Жорік не без задоволення, — у цьому вся фішка. — Значить, виходить, — говорив далі Гриша, — якщо я побудую поруч свій крематорій, на більш людських умовах, то я вам увесь бізнес переб'ю? — Що ти, — занепокоївся Жорік, — а істопщика де візьмеш? Жмур, він істопщика потребує. — Ну, істопщик не академік, — задумливо сказав Гриша, — ось ти, наприклад — що закінчував? — Музичне училище, — сказав Жорік, — по класу баяна. — Так що ж ти в істопщики пішов? — Я з коня впав — сказав Жорік. — З якого коня? — Мене після одного концерту додому на коні везли, п’яного, I я впав із коня. Зламав середній палець. Пробував грати далі, але не всі ноти беру, січеш?

Тоді брати зібрали нараду і почали радитись. Гриша, ще далі перебуваючи під враженням розповідей про жмурів, пропонував відкрити приватний крематорій, наприклад в котельні, завезти туди імпортний фінський котел і влаштувати з Жоріком стахановські змагання. Загалом, Гриша до ідеї ставився легковажно, складалось враження, що він збирається відкривати сауну. Сава натомість поважно заперечував, акцентуючи на тому, що імпортний фінський котел, по-перше, ще дістань, а подруге, він, сука, стільки електрики жере, що вони по бабках просто не потягнуть. — Послухай, — казав він Гриші, — котли-мотли, це все несерйозно. Треба нормальний бізнес ставити. Треба запускати повний комплекс ритуальних послуг, від а до я. — Від а до я — це як? — питався Гриша, — це що — самим жмурів збирати на вулицях? — Від а до я — це повний комплекс послуг, — пояснював Сава, — з крематорієм, з бабками-плакальницями, з виготовленням памятників. Столовку можна відкрити, щоб відспівувати було де. Налагодити сервіс потрібно, народ сам до нас потягнеться. — Ось у цьому я сумніваюсь, — відповів на це Гриша.

За якийсь час брати викупили земельну ділянку в межах міста. Пожежники хотіли бабок, але Сава переконував їх, що проект некомерційний, а отже, бабок за це брати не можна, — Це ж екологічно важливий архітектурний об'єкт, — пояснював Сава пожежникам, — це ж легені міста, це потрібно нам усім. — Нам це не потрібно, — заперечували пожежники. Врешті з пожежниками домовились.

Гриша знову зустрівся з Жоріком, Жорік затягнув було свою сагу про жмурів та істопщиків, але Гриша коротко попросив намалювати йому схему котла.

Сава подивився на малюнок Жоріка, мовчки віддав його Гриші і попросив знайти священика, — Що, відспівувати будемо? — поцікавився Гриша. — Потрібно освятити місце, — сказав Сава, — щоб бізнес пішов. — Гриша знову зустрівся із Жоріком. — Послухай, — сказав, — ви ж там відспівуєте своїх жмурів? — Ну да, ну да, – завівся Жорік із півоберта, — жмура його відспівати потрібно, аякже, перш ніж у топку, жмур він відспіваний має бути. — Через Жоріка Гриша вийшов на отця Лукіча, Жорік дав йому довгий номер мобільного. Гриша подзвонив. — Я віддзвоню, — коротко сказав отець Лукіч, — у мене безлімітний. — Домовились про зустріч у кафе. До кафе отець Лукіч під'їхав на вишневого кольору беемве. Брати розповіли йому про свої плани. Отець Лукіч задумався. Попросив собі пива до водки. Випив.

Задумався ще раз. — Добре діло робите, хлопці, — сказав нарешті, — добре. Хай господь вас благословить, — перехрестив він братів, а разом із ними й сусідній столик. За сусіднім столиком притихли, — То що, отче, — почав Сава, — можна на вас розраховувати? — Можна, — розважливо сказав отець, — можна... Але якщо ви думаєте, що я вам щодня буду ваших жмурів відспівувати, то краще забудьте про це... — Що ж робити, отче? — запитав Сава. Отець помовчав, — Капличку вам треба, хлопці, капличку... — Капличку? — Так, — задумливо почісуючи руду бороду, сказав отець, — капличку.,. Капличку. I водки. — Водки? — не зрозумів Гриша. — Да, мені водки. I капличку. — А капличку освятите? — поцікавився Сава, перш ніж замовляти водку. — А чого ж? — далі розважливо вів отець, — капличку освячу. Приїду до вас? у мене машина своя, освячу місце, організуємо молебень, проти злого ока, проти голоду, проти мору. — Отче, — сказав йому Сава, — нам проти мору не треба. — Принесли водку. Отець підвівся, підніс склянку і сказав: — Мудрі діла твої, господи, воістину по ділах твоїх пізнається мудрість твоя. — За сусіднім столиком заціпеніли. Зрештою, весь зал, затамувавши подих і затиснувши в горлах водку, дивився на отця Лукіча. В цей час його мобіла завібрувала. Отець підніс слухавку, — да, — сказав, — да, Валюня, я передзвоню, я тобі пєредзвоню, шо блядь, я ж сказав — я передзвоню! — Отець Лукіч схилився над мобілою і почав шукати потрібний номер, врешті відчувши загальну напругу в залі, підвів очі і побачив заціпенілі погляди, спрямовані на нього, Він роззирнувся навколо, подивився на склянку, перевів погляд на мобілу, потім знову на зал — у мене безлімітний, — пояснив.

За якийсь час отець Лукіч і брати Лихуї приїхали на відведену під цвинтар ділянку. На ділянці бездомні дачники вже почали копати грядки. Гриша почав їх виганяти, дачники відбивались лопатами, врешті з вишневого кольору беемве вийшов отець Лукіч і дістав з-під поли свого твідового піджака важкий срібний хрест зеківської роботи. Дачники відступили, — Отут, — сказав отець Лукіч, — отут благословенне місце, істинно вам кажу, можете класти фундамент. — Сава дістав із багажника колючий дріт і похмуро почав його розмотувати. Крім того, отець пообіцяв братам дати оголошення про їхню контору в єпархіальній пресі? лише попросив принести готовий текст, пишіть про головне, сказав він: слоган, прас-лист, система знижок, про церкву що-небудь. Щоби до вас хотілося прийти, розумієте?

Перейти на страницу:

Сергій Жадан читать все книги автора по порядку

Сергій Жадан - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки kniga-online.club.


ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ отзывы

Отзывы читателей о книге ГІМН ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ, автор: Сергій Жадан. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор kniga-online.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*