Я – ПРОТИРІЧЧЯ - Аліна Поліщук Alianna Poli
до спраги до сніданків
У Римі поблизу Колізея
До прощальних обіймів
Тих що повертають
Будь ти сонцем я б з тобою горіла
Назавжди стаючи твоєю безцінною
До нестями з тобою
Твоєю рідною
• Слухай серцем і тільки так
Надто багато в спину зітхань
«ти не достойний»
«не зможеш»
«не вмієш»
Та впертість інколи твій єдиний козир
І з вірою в серці підкорюєш Антарктиду
Не слухай тих хто роздає поради
Як хліб на виборах нового президента
Чергова пастка і пусті обіцянки
Комусь три мільярда а тобі яду бажано з корвалолом в один станкан
Можеш назвати купаж
Із брехні і сердечної болі
Життя… хтось сказав маскарад
А я думаю шо божевільня навпроти роддому
І все б то здається дзеркально просто
До нас все придумано
Хоча ні
Треба з повітря роздути полум’я
І трохи жалю бажано про те що було століття тому
Трохи дурдом
Трохи уже маскарад
Та слухай серцем тільки так
• І хто ти такий скажи
В тобі так багато брехні
І в спину летять ножі
На полі бою ми списи
Що приречені летіти на смерть
Дивишся в очі а вони повні
Полум'я й спраги
Ми сумували
Руйнували
Були наче вогні посеред мертвих морів
То хто ти такий скажи
Замінюючий складник
Розміняв мене як валюту
На свободу гарячу та розкуту
Не важливо хто я
Та ти … Один із тих хто мною давно не хворів
Швиряю коханню в обличчя вірші
Всі ті що писала раніше тобі
Зникай
Розчиняйся
Є сотні інших чоловіків
Та жити я хочу лише з тобою
В цьому найбільша відмінність
Між мною й тобою
Розвертайся та йди
Бо ж ще мить і рознесу все на крихти
І полум'я нам не забракне
І не згорить мертве море в мені
• Хіба ж не простіше зникнути?
Забути, забутись, стати іншим
Я часом плутаю рамки дозволеного
Сперечаюсь і знаходжу вихід із невідомого
Дай Бог вірний вихід
У простоті є багато варіацій
Хоча він ніколи не читав мені вірші
Я не бачила його сумним
Тільки коли посміхався і прокидався
Заперечення болю
Я з ним – не я
Інша
Загублена
Так як і є потрібним
Без дозволу на правду
Без совісті
Без сорому
Без одягу
Тріумфальна
Залежна
• Я хочу бути іншою
Тією про яку ніколи не писали в книгах
Тією за яку не рушились
країни/демократія/честь/гідність
Я хочу бути іншою не прочитаною
Хочу стати надто тендітною
Аби прощупати кожен міліметр твого тіла
Хочу стати небом і тобі на грудях
розлитись легкістю
Хочу відчути кожну країну
Пройшовши босими ногами по землі
Хочу відчути як падають хмари
Як зривається вітер на вершині єльфелевої вежі
І познайомитись з лохнеським чудищем
Я хочу стати ніким іншим – лише собою
• Коли ти мене обіймаєш
В мені прокидається віра
Зухвало і впевнено
Беру таксі та їду до тебе
У всього свій запах
У тебе мигдально ромовий
І післясмак терпкий
Все як люблю без зайвого
Ти знову скажеш :
⁃
"
Нащо
? "
Я скажу :
⁃
"
Дурненька
"
посміхнуся вперто
І тисячі слів не зможуть розказати що відбувається з нами напевне
Ти пробуджуш в мені ідеальну хтивість
Спрагу і даєш натхнення
Ти той заради кого готова стати довершеною
Наче Монна Ліза
З душою Раті і сердцем Афіни
/Вбивча жінка/
• Тоді ти схопив мене за зап'ястя
І глянув в вічі, проникливо і брутально
Ні, я ще досі ховаюсь в здогадках хто ж ти
Найрідніший мій / нічних жах
Я втікала від тебе
Та коли ти мене наздогнав
Цей невловимий страх в очах
Зник …
я тебе бачила таким відвертим
Бажаним та сміливим
ти зовсім не той за кого себе видаєш
Ти простий та до істерики відданий
І як у всіх в тебе є своє "але"
Через яке всі наші сокральні зустрічі переплелись в одне не справедливе "табу"
Розірвати б усі слова в щент і заховатись під твоє крило
Та я ще досі не знаю хто ти
Хоч знаю що ранок починається в
обід і не з сніданку а з кави
• Я без тебе стала сліпа
А ти без мене онімів
Вставали разом з лівої ноги
По різних кінцях міста
Пили кип'ячену воду з крану
Пускали по легенях як нектари
Створювали рани
Наливали соком ванни
Гуляли двічі в тиждень
В парку …
Загоювали рани.
І спогадом кормили душі
Допоки
Губи не торкнулись твоїх губ
Я бачила тебе
А ти до мене говорив
Вставали разом з правої ноги
Засинали під ковдрою обіймів.
Життям наповнювали обдерті стіни душ
• -Говори! Не бійся, моя маленька .
Моя принцеса з сновидінь.
Така примхливай й ніжна.
Така солодка, невгамовна.
І де в тобі береться стільки почуттів/
емоцій/ слів ?
І звідки ти до мене прилетіла ?
Чого на голову мені звалилась ?
І сміхом пробудила
Моє серце , давно забуте і німе
Тепер ти слухаєш, як воно б'ється
Згортаючись мені на груди .
Моя тендітна. Ні. Не треба. Не сумуй.
Із сутінками печаль зникне
І твоє серце горітиме
світанковим вогнем.
• Ти бачив це?
Метеоритом вибухнули зорі
Ні. Мені не страшно жити,
Страшно залишитьсь без волі
Назавжди замкненою в клітці
Я вільна птиця
В мені горить символ любові, сили та свободи .
Тихо. Не говори ні слова.
Це все пусте, без змісту, без емоцій
Це все ускладнює життя.
Нам треба жити без страхів – свідомо .
Й не слідувати за чужим життям.
Будь незалежним від надлишку людського егоїзму, від непристойності твого, твого життя.
Хіба тобі дано для того тіло аби ти власноруч його вбивав?
Хіба ж ти вбивця?
Ні. У тебе в грудях досі б'ється щирість
Нехай і тихо але б'ється!
Живи до поки душа твоя жива!
А житиме вона – вічність.
Нам треба бути вільними
Нам треба жити!
/Бо ми не ляльки в чужих руках !/
• Життя закрило свої очі.
Іди сліпий на відчуття
У пекло , рай – куди захочеш !
А в мене істина одна:
Жива я. Й жити буду вічно!
Коли вже відлік часу мого стихне
З останнім подихом взлетить моя душа
Туди де вічність буде гріти
А доки полум'я свободи, серце палить
І мрія лагідно шепоче :
" усе здійснитися цієї ночі " .
Я сміхом розірву ланцюг печалі ,
Та йтиму вперто
