Kniga-Online.club

ваня - Unknown

Читать бесплатно ваня - Unknown. Жанр: Прочее издательство -, год 2004. Так же читаем полные версии (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте kniga-online.club или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Автомобіль зупинився, ми опинилися перед триповерховим маєтком на березі океану, а довкола нього пусто, лише екзотичні дерева і дика гущавина. Немає інших особняків, як і навколо Адамового замку, лише ця велика будівля і все. «Але яка ж вона гарна, розмальована у різні відтінки зеленого, має відкриті балкони, позад неї є якийсь ще дворик чи ще одна менша будівля…» – аналізував я. Такий собі витвір мистецтва постав посеред тропічних дерев.

З багажника Адам дістав наші валізи. Водій поїхав. Ми рушили до вхідних дверей. Не довелося навіть стукати – їх відчинив чоловік років тридцяти. На вигляд він був солідний, ставний, мав густі чорні брови, сині очі, гоструватий ніс, тонкі губи. Волосся його було коротке, мало русий відтінок. «Я вже десь бачив цю особу. Так… Точно його бачив… У телевізорі! Це… Це Престон Еквідж – власник фірми «Сетер», який дуже рідко з’являється на блакитних екранах, бо не полюбляє журналістів і юрби людей. Невже це той самий Престон, про якого розповідав Адам? Скоріше всього!» Його силует майорів у моїй голові – «Він точно безсмертний!». Але якщо це так, то у будинку, окрім цієї особи, знаходиться вже п’ять, а не шість вартових, бо бачив лише сім силуетів. Еквідж радісно вибіг, привітався з Адамом, обійняв його, а потім пильно вдивлявся у моє обличчя, ніби я привид. Престон звалив Адама грізним питанням:

-Що за чортівня? – злісно крикнув. – Він ще не мав стати безсмертним щонайменше три своїх життя!

-Ти так кажеш, ніби я не знаю! Не влаштовуймо прекрасного тихого вечора багато галасу надворі. Зайдемо у дім та спробуємо у всьому спокійно розібратися! – запропонував Берелі.

-Це неможливо! Зарано! Чому ти мені не доповів? – не вгавав чолов’яга. Він виглядав розчарованим, вже зовсім не звертав на мене увагу.

-Я намагався зробити тобі подарунок, хіба ти не задоволений? – саркастично запитав Адам.

-Мені не подобаються твої вічні несподіванки, все має бути так як повинно! А коли щось відбувається не за планом, то про це мають повідомити мене, ти знаєш правила!

-Невже ти й досі вважаєш, що я буду дотримуватися твоїх дурнуватих правил, я не належу до твого списку відданих цуциків, – засміявся Берелі, а я все ще тихо стояв, слухаючи їхню розмову.

Трохи посперечавшись з приводу моєї раптової появи, вони нарешті заспокоїлись. Престон Еквідж зненацька простягнув мені руку:

-Вітаю з новим покликанням! Про мене Берелі тобі розповів, тебе я також знаю, тому ласкаво прошу у твій новий дім! – швидко і якось нещиро промовив він.

Ми увійшли до будинку. У коридорі чекали вони. П’ятеро вартових – три хлопці і дві дівчини. Від них випромінювалася надзвичайна сила, могутня енергія. Вони стояли й дивилися на мене, а я на них.

***

Вже чотири хвилини ми стояли ось так мовчки, витріщившись один на одного. Відчувалась незвична легка напруга. Мою увагу привернули двоє осіб – хлопець та дівчина. Вони трималися за руки, наче закохані. «Але ж безсмертні не мають почуттів, можливо, так вони звикли підтримувати один одного, чи що?» Втім саме ця дівчина, що «піклувалася» про руку юнака, порушила мовчанку, яка непомітно постала у повітрі між вісьмома безсмертними:

-Вітаю у нашому домі, який тепер є також твоїм! Ми чекали на тебе! – вона була дуже привітна і трішки збуджена. – До речі, мене звати Террі, повне ім’я – Терроніо… Але тобі ж це нецікаво… Ем… Тому будьмо знайомі! – дівчина простягнула мені руку. Я потиснув її, представився сам, і Террі люб’язно продовжила, – цього хлопця, що стоїть біля мене… Звати Стен… Це Нелл і Екон. А ось це моя подруга Еллі, – говорила невпевнено й швидко, її просто зачепив момент незручності, як і будь-кого у коридорі. Ніхто з нас не знав з чого можна почати розмову.

Я привітався з кожним вартовим. Дівчина на ім’я Еллі першою привернула мою увагу, вона мала підозрілий вигляд. Брюнетка ніби не вірила, що перед нею стою я. Було відчуття, ніби вона мене… Знає… Еллі хотіла щось сказати у мій бік, але Адам, викрикнувши, не дозволив цього зробити:

-До речі, знаєш що, Престоне? – Берелі різко поглянув на Еквіджа. – Ми маємо невеличку проблему.

-Яку ще? – зі зневагою запитав чоловік.

-Версель не пам’ятає своїх попередніх життів…

-Що? Як це можливо? – Престон раптово зиркнув на мою постать.

-Для мене це також загадка. Єдине, що ми з ним змогли пригадати – його життя, коли він виховувався у моєму старому помісті.

-Це якась маячня! Дурня! Ще такого не зустрічав. Найдовше пригадування безсмертним свого минулого було не більше тижня, а вартові взагалі моментально усе пригадують, ти ж знаєш? – Престон задумався.

Еллі, почувши слова Адама, стала похмурішою, вона опустила голову, дивилася на підлогу. Щось її засмутило у тій розмові.

-Є ще якісь несподіванки? – запитав Еквідж.

-Гадаю ні!.. Хоча, є ще одна! – відповів Адам. – Не відомо, яку надприродну здібність має хлопець… Вона ще не давала про себе знати.

-Скільки часу він вже є безсмертним? – запитав вартовий на ім’я Нелл.

-Майже півроку…

-Ще й досі нічого не відбулося, не трапилося? – лютував Престон. Це була лють, мені здалося, від того, що не все відбувається так, як цей чолов’яга хоче, ніби руйнуються його давно розроблені плани.

-Ні, нічого несподіваного…

Еквідж знову задумливо стояв. У коридорі стало тихо.

-Вас лише п’ятеро? – цього разу я порушив мовчанку.

-О так… Кефф у відрядженні! – відповіла Террі. – Він сьомий. Завтра має повернутися.

Дівчина, як могла, розряджала напругу у коридорі. Вона вже говорила будь-що, лише б не мовчати:

-Я знаю… Дорога була довгою. Сама колись це пережила… Тому ви, напевно, стомилися… Ой! Що я таке кажу, ми ж не стомлюємося… Може, ви зголод… Знову не те… Пройшли б ми принаймні до вітальні.

-Ви поки що йдіть до вітальні, а я облаштую твою кімнату, – промовив Престон до мене. – Якби ми знали, що ти приїдеш, то хоча б організували гідний прийом! Але ж Берелі любить бути таємничим, біс би його!

Еквідж попрямував до сходів будинку.

-Ну що ж, година пізня. Ми б могли випити чаю чи кави. Прошу, ходімо, – люб’язно мовила Террі, вказуючи на двері, що вели у вітальню.

Ми зайшли до великої кімнати, присіли на дивані.

-Гадаю, дивлячись на час, не потрібно кави чи чаю, можна поспілкуватися, – сказав Адам. – Краще розкажіть, як тут у вас справи, ми давненько не бачилися.

-Все як завжди… Починаємо сподіваємося, що з приїздом сьомого вартового в решти поменшає обов’язків. Буде більше часу приділяти собі увагу… А взагалі, усе по-старому, – промовив, здається, Екон… Так, це був Екон. Вже запам’ятав їхні імена.

-Як справи у Престона?

-Як і були! Все стоять на місці! Не рухаються, та й сумніваюся, що зможуть колись покращитись, – відказав Нелл.

-А чим займається Престон? – запитав я, але не почув відповіді, бо Еквідж зайшов до кімнати сказавши, що вже все налагодив. Він попросив Еллі провести мене до моєї спальні, наголосив, щоб сьогодні я відпочивав, а завтра о сьомій годині ранку був у вітальні, одягнений у речі, що він залишив для мене на ліжку.

Ми піднялися на третій поверх. Еллі вказала пальцем на мою кімнату. Вона побажала мені доброї ночі:

-Завтра ми влаштуємо тобі дійсно справжній прийом! Сьогодні краще більше нічого не робити. Еквідж виглядає дуже роздратованим через цю історію про попередні життя… На добраніч! Нехай тобі присниться янгол! – і по-доброму дивакувата Еллі пішла.

Я прочинив двері до моїх хоромів. Здивувався. Кімната була більшою навіть за ту, що мав у Адама. Здоровезне ліжко, плазмовий телевізор, робочий стіл, шафа, дзеркало у повний зріст, масажне крісло та ще багато іншого. Я відкрив гардеробну, побачив, що вона наповнена вишуканим чоловічим одягом мого розміру. На ліжку лежав мобільний телефон, годинник, вбрання, що мені Престон сказав одягнути завтра, і ще щось. Якісь чохли… «Так, чохли…» Це були чохли для моїх кинджалів-тризубів. Вони одягаються на ноги: один на праву, один на ліву – для двох ножів. Їх потрібно накладати під штани, щоб ніхто не помітив. Я відразу дістав зі своєї валізи дорогоцінну зброю та приміряв чохли разом з нею на себе. Вони зручні й виготовлені спеціально для мене. «Це чудово, тепер мої символи сили завжди знаходитимуться поруч. Я зможу носити їх будь-де!»

Я переодягнувся у піжаму, впав на ліжко й пригадував тих, кого сьогодні бачив вперше в житті. Тих, котрі тепер є найважливішими для мене – моя нова родина.

Террі – привітна й ввічлива брюнетка, з розпущеним довгим волоссям виглядала надзвичайно звабливою. Стен – високий хлопець, який не відпускав руки Террі ні на секунду. «Невже вони дійсно закохані один в одного?» Нелл – насторожений юнак, він видався досить серйозним. «Цей блондин напевно не вміє жартувати». Екон… Єдиний по-справжньому зрадів, побачивши мене. Еллі… Зеленоока дівчина з зібраним у хвіст волоссям. Еллі також виглядала серйозною, водночас невимушеною. Щось тягнуло до неї, якась невідома сила в мені розгледіла у ній дещо привабливе, дещо моє. ЇЇ очі були сповнені рішучості, наполегливості. Вона просто ідеальна! Захопила мене у полон своїм смутком, який долинав від неї там у коридорі. «Але я їй цього не скажу, вона не повинна знати. А навіть якщо й скажу, то не повірить. Навіть мені у це складно повірити. Безсмертні не відчувають нічого, а те що я, так би мовити, відчув – це, напевно, сила мене хоче обманути, можливо, почуття потужності просто змушує тягнутися до іншої могутності. Не знаю, що там трапилося, та про це варто мовчати!»

Перейти на страницу:

ваня читать все книги автора по порядку

ваня - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки kniga-online.club.


Unknown отзывы

Отзывы читателей о книге Unknown, автор: ваня. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор kniga-online.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*