Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

Ще не наблизившись до загадкового автомобiля, офiцер, який командував загоном вершникiв, вигукнув короткий наказ. Йому пiдкорилися не тiльки вершники, а й фалангiсти та жандарми, якi до того тiснилися до тротуарiв. Усе це вiдбулося протягом кiлькох секунд.

Перетинаючи шлях "Люциферовi", впоперек вулицi, припавши на одне колiно, став цеп солдатiв, озброєних ручними кулеметами i автоматами. Кiлька десяткiв iнших солдатiв i фалангiстiв оточили дивний автомобiль з бокiв, також нацiлюючись у нього з кулеметiв i автоматiв. Навiть ззаду живий ланцюг замкнувся шеренгою жандармiв та полiцаїв, що тримали напоготовi пiстолети. Тепер автомобiль посувався, оточений з усiх бокiв озброєними людьми, якi чекали дальших наказiв, ладнi негайно вiдкрити вогонь. Дивно, але автомобiль Сивого Капiтана не тiльки не збiльшив швидкостi, а, здавалося, навiть зменшив її...

Люди з тротуарiв кинулися врозтiч до найближчих ворiт i пiд'їздiв, адже було цiлком ясно, що ось-ось почнеться стрiлянина.

Офiцер, що командував загоном, виїхав наперед, стримуючи коня, який намагався стрибнути вбiк вiд велетенського автомобiля. Пiднявши руку, офiцер голосно вигукнув:

- Командування наказує вам спинитись! Iнакше по машинi буде вiдкрито нищiвний вогонь!

Автомобiль рухався далi, мов нiхто в ньому i не чув цього погрозливого наказу. Кiнь офiцера гарцював перед машиною, то вiдступаючи до цепу солдатiв, то знову наближаючись до "Люцифера".

Знову пролунав знервований вигук офiцера:

- Ще раз наказую: спинiться, бо вiдкрию вогонь! Попереджаю востаннє!

"Люцифер" так само повiльно, але неухильно рухався вперед, прямо на цеп солдатiв, що перетинали вулицю. Тодi офiцер, пригнувшись до шиї коня, швидко вiд'їхав убiк. Вiн вихопив шаблю i змахнув нею у напрямi до загадкового автомобiля.

- Вогонь!

I враз заторохтiли безладнi пострiли, наче сухий горох перекочувався по залiзу. Кулеметники давали короткi черги, намагаючись вцiлити у вiкна автомобiля. У шаленiй стрiлянинi потонули зляканi вигуки людей, що тиснулись у воротах i пiд'їздах будинкiв. Солдати i фалангiсти стрiляли зблизька, промахнутися було неможливо. "Люцифер" мусив бути прошитий кулями наскрiзь! А втiм, через кiлька секунд стрiлянина вщухла - навiть без якоїсь команди. Солдати здивовано переглядалися.

Величезний автомобiль, таємничий "Люцифер", так само повiльно i невблаганно рухався вперед. Його округлий кузов лишався непошкодженим, i на ньому так само тьмяно виблискували склянi вiконця, на яких непомiтно було жодного слiду куль. Проте не могли ж усi цi незлiченнi кулi не влучити. Навiть думка про таке здавалася безглуздям. Тодi в чому ж рiч?..

- Вiн броньований! - вигукнув хтось iз фалангiстiв.

Нi, це було не так.

Мостова по обидва боки таємничого автомобiля i перед ним була густо всипана блискучими маленькими шматками металу. Це лежали кулi, якi навiть не змiнили свого вигляду, не деформувалися, не розплющилися...

Офiцер, який командував загоном, розгубився. Нiколи за все життя вiн не бачив нiчого подiбного. Кулi не брали дивного автомобiля! Коли б вiн був навiть броньований, то все одно на його кузовi мусили б залишитися принаймнi подряпини. Та й кулi обов'язково деформувалися б. Чому кулi не пошкодили машину?.. I що робити далi? Офiцер вагався.

Тим часом сiро-зелений краплиноподiбний автомобiль наблизився вже впритул до нерухомого досi ланцюга солдатiв, що, як i ранiше, стояли впоперек вулицi. Вiн сунув прямо на них, не звертаючи, мов i не було перед ним нiякої перепони. Та йому й нiкуди було звертати, бо праворуч середина мостової була захаращена безпорадними танками i броньовиками, а лiворуч заважали високi дерева, що росли вздовж тротуарiв. Розгубленiсть солдатiв тривала недовго. Ще мить - i цеп солдатiв не витримав, розсипався, солдати побiгли геть вiд "Люцифера", не приховуючи свого переляку.

Офiцер, який залишився збоку, безпорадно озирнувся. Вiн мусив виконати наказ командування, спинити дивовижну машину, але як, коли вогнестрiльна зброя виявилася безсилою?

Його розгублений погляд спинився на високiй людинi в цивiльному одязi, що швидко наближалась. Офiцер побачив, як незнайомець швидким звичним рухом вiдвернув лацкан пiджака, показуючи малесенький позолочений значок таємної полiцiї, прикрiплений пiд вилогою. Цей високий горбоносий чоловiк з пронизливими очима, мабуть, звик наказувати, бо наступної секунди офiцер уже розчув його владний голос, звернений до нього:

- Накажiть стрiляти по шинах! По шинах!

Офiцер одразу зрозумiв, що то була вiрна порада. Шини ж не бувають броньованими! I якщо пробити гуму кулями, машина змушена буде спинитися - на пробитих шинах не можна рухатися.

На весь голос офiцер гукнув солдатам, якi ще лишалися по боках "Люцифера":

- Стрiляти по шинах! Вогонь!

Знову заторохкотiли ручнi кулемети i автомати, б'ючи прямо в шини автомобiля. I знов-таки "Люцифер" не спинився. Не було помiтно, щоб хоч одна з його шин була пробита якоюсь кулею. Зате по боках його з'явилися новi розсипи куль, що лежали на асфальтi, наче це були не смертоноснi кулi, а якiсь малесенькi мирнi iграшки...

Широко розплющеними вiд здивування очима офiцер поглянув на високого горбоносого незнайомця: що ж тепер робити? Той стояв бiля дерева, стискаючи в безсилiй лютi кулаки. Вiн теж подивився на офiцера i навiть зробив крок уперед, немов хотiв щось сказати. Але не встиг, завмерши на мiсцi.

Голосно i виразно, на всю вулицю, з автомобiля пролунало:

- Я, Сивий Капiтан, раджу припинити спроби пошкодити мою машину. Ви вже переконалися, що нiякi кулi неспроможнi вразити її. "Люцифер" захищений таким панциром, який вам i не снився. I запам'ятайте ще одне. Кулi вiдлiтають вiд "Люцифера" назад, не завдаючи йому шкоди. Якщо хтось кине в машину гранату, буде гiрше. Це все, що я хотiв сказати.

Автомобiль почав прискорювати хiд. Великий, здавалося б, неповороткий, вiн швидко їхав уздовж вузенького коридора, що лишався мiж зупиненими танками i броньовиками та деревами бiля тротуару. Тепер уже нiхто не насмiлювався спиняти його. Вершники залишилися позаду, фалангiсти i жандарми притискувалися до дерев, ховалися за ними. Люди, що втекли ранiше до ворiт i пiд'їздiв, з цiкавiстю виглядали звiдти на загадкову машину таємничого Сивого Капiтана, який наважився вийти на двобiй з озброєними силами диктатора Фернандеса, його полiцiєю i жандармерiєю,- i красномовно довiв свою перевагу, не зробивши жодного пострiлу...

Раптом сталася несподiванка. Якийсь завзятий фалангiст вистрибнув з-за дерева, де вiн ховався, i жбурнув пiд колеса автомобiля Сивого Капiтана ручну гранату. Хiба ж вiн не чув виразного попередження власника "Люцифера"? Зразу потому фалангiст кинувся назад i причаївся знову за стовбуром товстого дерева. Що ж, то було добре для нього самого, що вiн сховався. А для iнших?..