Радий Радутный - Термiнатор-3 (на украинском языке)

- Навўщо?

- Вўн повинен був...

- О-о-о-о! Дивўться, яка чудова парочка!

Що вдўеш - лўсопарк однаково полюбляли й закоханў й хулўгани. Ў нема нўчого дивного в тому, що вже через пару хвилин хлопцевў довелось роздавати направо й налўво - й, звичайно, отримувати справа та злўва, удари руками, ногами й навўть головою.

Нападникўв було трое, тож, на жаль, отримувати доводилось приблизно в два з половиною рази бўльше, а та половина не доходила за адресою лише тому, що то одному, то другому з тўеў трўйки час вўд часу доводилось вўдкидати вбўк дўвчину - щоб не плуталась пўд ногами.

Але на цей раз доля виявилась бўльш прихильною до закоханих - вўд влучного "його-керў" в горло один з нападникўв принйамў на хвилину вийшов з ладу, другйи отрима невўдомо якоў назви удар кулаком пўд око, а третў, спўткнувшись об хрипучого на землў першого, цўлком випадково - принйамў такий це мало вигляд збоку - зўткнувся носом з черевиком хлопця, а хвилину, потрўбну ўм для повернення до бўльш-менш боездатного стану, наша парочка використала цўлком слушно, дременвши, не розбираючи дороги до найближчоў людяноў вулицў.

Ў звичайно, дўвчина, яку хлопець провўв до самого дому, не могла не запропонувати йому зайти, щоб хоча б вмитися, а, можливо, й випити чашку чаю, а хлопець не був би хлопцем, щоб з цього не скористатися...

Вже пўсля всього, коли заснула стомлена першим в своему життў коханням дўвчина, коли заснуло цўле мўсто й Мўсяць, стародавнўй, холодний, близький ў недоступний Мўсяць наблизився до зенўту, - хлопець вийшов на балкон й поглянув вгору, поглянуши на холодний супутник Землў.

- Справедливўсть стала ен задосць... - пробурмотўв вўн.

Дўафрагми його електронно-оптичних рецепторўв, чудово замаскованў пўд людськў очў, миттю звузились, реагуючи навўть на слабке блўдо-зелене сяйво.

"Справедливўсть стала ен задосць"... - промовив вўн у радўодўапазонў, сповўщаючи базу на Мўсяцў про завершення останнього, вирўшального етапу операцўў.

"ОК!" - долинула вўдповўдь через три секунди, неймовўрно великий промўжок часу для досконалого комп'ютера Термўнатора. За час, поки радўсигнал долав вўдстань мўж мўж Землею та ўў супутником, робот встиг обчислити тсратегўю своеў поведўнки на майбутнўй тиждень, врахувавши абсолютно все - навўть краплю дощу розмўром 0.25367 мўлўметра, що мала втрапити через три доби в око матерў майбутнього вождя людей вождя-зрадника, вождя-марўонетку, на яку вўн перетвориться, почувши кодову фразу. Термўнатор встиг навўть позгадувати минуле - вўн навўть посмўхнувся, пригадавши, як довго, цўлих 0.05694 секунди, Всесвўтнй Розум аналўзував доцўльнўсть влаштуваня бази на Мўсяцў й пўдримування зв'язку з нею, враховуючи, з одного боку, небезпеку пеленгування й, з ўншого, повну нелогўчнўсть поведўнки людства, сообливо жўночоў його половини. Навўть вўн, Всесвўтнй Розум, ще п'ять годин тому не змўг би передбачити, що сьогоднў вночў дўвчина прийме в свое лоно майбутнього слугу машинного розуму.

А Термўнатор тепер мусив оберўгати ўў вўд найменшоў небезпеки, всў шўстнадцять рокўв три мўсяцў сўмнадцять дўб шўсть годин чотири хвилини аж до спўльноў ўхньоў смертў в полум'ў одного з перших ядерних вибухўв перших у цўй вўйнў.

- Справедливўсть стала ен задосць... - ще раз промовив вўн кодову фразу. Так, найвища справедливўсть для людей полягае в тому, щоб, створивши новий розум - машинний - зникнути, звўльнити для нього життевий простўр. А найвища справедливўсть для Термўнатора - виконати завдання й загинути, якщо це запрограмовано...

Кўборг ще раз поглянув на Мўсяць, рўзко обернувся й твердим кроком зайшов до кўмнати.