Олесь Бердник - Поєдинок на астероїдi (на украинском языке)
...Пiлот, вивiвши ракету в мiжпланетний простiр, виключив двигун. Тепер все зроблять автомати. Незабаром апарат буде бiля пояса астероїдiв, де експедицiя розпочинатиме роботу.
Гаррi, вiдстебнувшись вiд крiсла, пiдiйшов до iлюмiнатора, милувався зоряним краєвидом. Поряд з ним зупинився Генрi Скеч, теж космофiзик, який мусив разом з Гаррi висадитися на астероїдi. Гаррi косо поглянув на нього. Сухе обличчя Генрi з стальними холодними очима не подобалося йому, чомусь не хотiлося бути разом з ним в експедицiї, але призначав членiв експедицiї не вiн, а начальник, i треба було мовчати...
- Ви вперше в Космосi? - запитав Гаррi супутника.
- Вдруге, - вiдповiв Генрi.
- Перший раз не страшно було? Сподобався вам простiр?..
- Менi вiн подобається остiльки, оскiльки пригодиться для бiзнесу, сухо вiдповiв Скеч.
Гаррi було неприємно слухати такi слова, i навiть його власнi мрiї про небесне багатство чомусь тепер поблiдли i стали не такими значними. Обличчя Елiзабет випливло на фонi зiрок, усмiхалося заплаканими очима, кликало назад...
Гаррi стрiпнув головою, вiдмахнувся вiд неприємних думок. Потiм, випивши гарячий чай, лiг в м'яке крiсло вiдпочити...
...Через кiлька годин з ракети мала вийти перша група експедицiї - Бор i Скеч.
Пiлот - молодий бiлявий хлопець - тепер сам сiв до пульта i вводив ракету в потiк астероїдiв, зменшуючи швидкiсть апарата до швидкостi астероїдного рою. Всi напруженно ждали.
В темнiй глибинi простору далеко збоку блиснули брили небесних уламкiв. Ще. Ще. А в передньому iлюмiнаторi сяяв у променнi Сонця великий астероїд, не менше нiж 500-600 метрiв в дiаметрi. До нього i взяв напрям пiлот.
До каюти зайшов начальник експедицiї.
- Бор i Скеч! Прошу вас приготуватися! - сказав вiн. - Скеч буде старшим групи! Постарайтеся за 24 години повнiстю обслiдувати астероїд. За цей час ми повернемось!..
Гаррi i Генрi одягнули скафандри i через п'ять хвилин стали схожими на велетенських пуголовкiв. До скафандрiв були приєднанi балони з їжею, твердим киснем, атомнi батареї для освiтлення i обiгрiвання та портативнi радiоприймачi... Людина, одягнена в такий скафандр, могла бути в Космосi бiльше десяти дiб...
Ракета легко здригнулася. Поверхня астероїда була бiля самого iлюмiнатора - апарат летiв поряд з небесним каменем. Бор i Скеч попрощалися i вийшли в перехiдну камеру. Дверi зачинилися за ними. Вiдкрився люк. Перед ними була нерiвна скеляста поверхня маленької планетки. Гаррi ступив на камiнь, обережно, тримаючись за виступи, зробив кiлька крокiв i прив'язав себе довгим синтетичним мотузком до скелi, щоб не вiдлетiти в простiр. Таким же чином вийшов на астероїд i Скеч.
Люк закрився. Ракета, що, здавалося, висiла, торкаючись до виступу гострої скелi, вiддiлилася вiд планетки i, розвиваючи швидкiсть, помчала до другого астероїда.
Гаррi оглянувся. Вони залишилися з Генрi вдвох серед неосяжного океану простору на шматочку каменю...
...Скеч повернувся до Бора.
- Тепер ми розiйдемось, - сказав вiн. - Зiйдемось на цьому ж мiсцi... вiн поглянув на хронометр в спецiальнiй прозорiй камерi на руцi... - через п'ять годин! Будьте уважним! Шукайте особливо алмазiв... Попереднi експедицiї передавали, що якраз в цьому поясi астероїдiв зустрiчаються великi гнiзда самоцвiтiв...
- Гаразд! - вiдповiв Гаррi. Вiн був радий скорiше вiдокремитися вiд Скеча, бо взагалi не любив компанiї, та ще й таких неприємних людей, як цей... бiзнесмен!..
Скеч, перевiривши, чи мiцно прив'язана вiрьовка до скелi, кивнув Гаррi i, повернувшись, поволi пiшов, а вiрнiше, поповз мiж химерними нагромадженнями камiння i скоро зник з очей Бора...
Гаррi полегшено зiтхнув i оглянувся навкруги. Страшно, але разом з тим i красиво...
Мертва порожнеча навколо, засiяна золотими вогниками далеких свiтiв.
Десь далеко-далеко - за тисячi кiлометрiв вiд Гаррi - видно блискучi цятки неправильної форми. То освiтленi Сонцем камiнцi - рiднi брати цього астероїда, на якому стоїть тепер Бор. Пiд ногами - темний базальт. Мiж камiнними пiками, що хаотично пiднялися з планетки, сяє Сонце, яке тут разiв у чотири менше, нiж на Землi...
Гаррi вiдвiв погляд вiд незвичайного краєвиду.
- Пора братися за роботу,- подумав вiн.
В телефонi почувся голос Скеча:
- Мiстер Бор! Я знайшов супутника алмазiв. Уважно перевiряйте всi породи на своєму шляху... Ми мусимо їх тут знайти!..
- Гаразд! - сухо вiдiзвався Бор. - Починаю розшуки...
Вiн витягнув з спецiальної кобури високочастотний атомний пiстолет, призначений для роздроблення породи, i почав поволi пробиратися мiж скелями.
Сонце зникло за нагромадженнями камiння, i стало вiдразу темно, як в герметично закритiй кiмнатi. Гаррi включив прожектор. Вiн почав уважно дивитися навкруги. В ясному колi електричного пучка заблищали жили металiв. Гаррi включив портативний радiоспектроскоп. На руцi - бiля хронометра спалахнув маленький зелений екран, на ньому забiгала вогняна змiйка. Гаррi повiв розтрубом радiоспектроскопа по тих мiсцях, де блищали жили. Змiйка на екранi застрибала. Бор незадоволено покрутив головою:
- Залiзо, нiкель, мiдь... Дрiбницi!.. - пробурмотiв вiн.
- Зачекайте! Згодом i за цим будемо лiтати! - почувся голос Скеча пiд самим вухом.
Гаррi здригнув. Нiяк не вiдчепишся вiд цього Генрi! Вiн злiсно прикусив губу i виключив радiо. Так буде краще! Вiн хоче бути хоч трохи на самотi вiч-на-вiч з своїми думами про Елiзабет i майбутнє щастя...
Гаррi рушив далi, промацуючи породи навколо невидимим променем. Залiзо, нiкель... Нiкель! Ага! Срiбло!.. Ну це вже краще!.. Знову нiкель!..
I раптом у Гаррi захопило дух! Вогняна змiйка на екранi виросла i показала спектр, який свiдчив про те, що тут є самоцвiти вуглецевої групи!.. Може тут є i алмази?.. А якщо навiть якi-небудь iншi самоцвiти - все одно чудесно! Вiн в першiй же експедицiї прославиться i вернеться багатим i щасливим до коханої Елi.
В пам'ятi знову постало обличчя Елiзабет... Гаррi пiдморгнув сам собi... Засмiявся... Потiм виключив радiоспектроскоп i включив високочастотний пiстолет, спрямувавши його в те мiсце, де мали бути самоцвiти - пiд велетенську скелю червоночорного каменю...
В промiннi прожектора, там, де пройшов невидимий атомний нiж, заворушилась порода, повiльно почала падати донизу.
Гаррi засмiявся:
- Не падає, а розповзається, мов каша! От що значить мале тяжiння...
Та вiн i сам вiдчував себе майже невагомим на цiй мiнiатюрнiй планетцi.
Гаррi провiв бiля пiднiжжя скелi коло. Ще раз! Ще! I ось, нарештi, в глибинi вирiзаної ним дiрки заблищали в промiннi прожектора вогники самоцвiтiв. Поволi вiдiрвавшись вiд породи, пливла до нiг Гаррi велика грудка якоїсь руди, подiбна до велетенської булави, а в нiй... Бор хотiв протерти очi, та перешкодив шолом... а в нiй сяяли зеленими, голубими i червонуватими вогниками, вкрапленi в гнiзда, велетенськi самоцвiти!.. А серед них було не менше двох десяткiв алмазiв!.. Як йому повезло! Це ж королiвське багатство! За законом космонавтiв - перша знахiдка члена експедицiї належить тому, хто знайшов її! Який подарунок Елiзабет!..
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});