Витауте Жилинскайте - Подорож у Тандадрику (на украинском языке)
Я сам начальник, над усiма начальник,
Над усiма сам я начальник,
Я сам над усiма сам начальник!
Начальник, начальник сам, сам, сам!
Та найщасливiшою за всiх була, звичайно, Легарiя: стiльки дефiцитного добра! Це не жалюгiднi вiдходи iз смiттєвоза, якими вона була напхала свою торбу... I вона як залiзла в одну комiрку, то не могла вибратися звiдти, поки не перерила все до кiнця: стiльки нових речей i всi потрiбнi, все треба б узяти, всi страх як життєво необхiднi - ось хоч би набiр капелюшкiв, а ще тканi й плетенi шарфики, срiбнi й латуннi брошки, а про сумочки, валiзки, саквояжi, торбинки годi й казати!..
Є добро, є куди це добро поскладати, лише немає... немає... Легарiя тоскно зiтхнула: нема попутника, джентльмена, який iшов би поряд i нiс її сумку. Ах, коли б була i така комiрка, в якiй попiд стiнами стояв цiлий ряд джентльменiв, а ти вибрала б собi найдостойнiшого з-помiж них... "Нiчого, заспокоїла себе, - ще попереду Тандадрика, i джентльменiв там буде вдосталь!.."
Китичка, залишивши Ейнору переодягатись, довго блукав плутаними переходами мiж дверима, зрiдка пiдводячи очi на надписи: "Усi картинки", "Усе для iгор", "Усе для собачок", "Усе для мандрiв", "Усе для банкетiв"... Зрештою зацiкавився одними дверцятами - "Усе для карнавалу" - зацiкавився тому, що йому спало на думку: "Якщо є "Усе для карнавалу", то, може, десь має бути i "Усе для сутi"? Справдi, якщо тут усе є, то чому не може бути i сутi!.. Та скiльки вiн не бiгав i не придивлявся, нiчого схожого не знайшов i вирiшив повернутися до Ейнори й запитати у неї про одну суттєву рiч...
Китичка знайшов Ейнору за навстiж розчиненими дверима "Усе для молодят". В однiй руцi вона тримала модний спортивний костюм, у другiй сукню для нареченої, довгу й бiлу як снiг.
- Ейноро, - звiв на неї очi Китичка, - скажи менi одну рiч...
Та лялька запитала сама:
- Порадь, Китичко, ти менi: яку сукню краще надiти? Весiльну? Мандрiвну? Чи, може, спортивнi джинси, як ти гадаєш?
- Що б ти не надiла, тобi все личитиме, - вiдповiв песик. - Усе тобi личитиме... Ейноро... - I тихо вийшов iз комiрки.
Усмiхаючись своєму зображенню в дзеркалi, Ейнора надiла i скинула, надiла i знову скинула, i ще раз, i ще...
НАЗАД ДО "СРIБНОЇ ШИШКИ"
Довго-довго крутився круг каруселi, поки нарештi одне за одним посiдали на стiльчики i пiднялися вгору шукачi Тандадрики, якi довгенько були затрималися у комiрках. Першим опинився бiля каруселi Китичка - трохи походивши, вiн скрутився калачиком на картинцi з старовинним ключем. Поряд вiн поклав якусь рiч - чи то одежину, чи, може, ганчiрку, не зрозумiєш. Через деякий час iз стiльця, який ще не пiднявся, миттю вискакує начальник Кадриль i стає немов укопаний: видно, вiн згадав, що стрибати личить тiльки гарячкам. Вiн одягає новий унiформний пiджак з адмiральськими погонами та безлiччю нашивок; пiджачок пiдперезаний бiлим поясом з кобурою, з якої стирчить рукоятка маузера; на другому стегнi висить нова планшетка. В однiй лапi вiн стискує валiзку "дипломат", повнiсiнько напхану рiзними штучками, страх необхiдними для керування, що їх вiн набрав у комiрцi з надписом: "Усе для начальникiв". Iз обох бокiв нової шапки стирчало по вуху, а особливо величнi вуса - таким може позаздрити сам тюлень!.. Незабаром карусель пiдняла нагору й Ейнору; вона теж несла з собою два чемодани, якi по-джентльменськи поспiшив узяти вiд неї Менес. Ейнора була в срiблястому оксамитовому жакетi i в вишневих вельветових штанях; її пухнасте лляне волосся ледве прикривала модна пiлотка, на шиї мiнилася низка перлiв. Зворушена увагою Менеса, розпашiла, вона звела на пiлота сяючi й запитливi очi.
- О! - вирвався у нього вигук. - Ви чарiвна, ви справжня ледi, у вас чудовий смак, та...
Тут iз каруселi випала напнута горностаєвою мантiєю Легарiя в схожому на тюрбан атласному капелюшку з блискучим топазом посерединi. Але, що найдивнiше, - вона несе одну невеличку, вишиту намистом сумочку - в такiй могла помiститися носова хустинка й ота крупина. Побачивши таку скромнiсть референтки, мандрiвники аж ахнули, i їм стало соромно за свою зажерливiсть, але вiдразу й заспокоїлись: вiд ручки сумочки тяглася мотузка, до якої були прив'язанi сумки дедалi бiльшi й бiльшi до останньої, що була бiльша за саму власницю.
- Це моя рацiоналiзацiя, - гордо пiдняла тюрбан Легарiя, марно виглядаючи джентльмена, який полегшував би їй ношу.
Останнiм iз каруселi випхався Твiнас - заспаний, з рюкзаком на спинi; в рюкзацi надувне крiсло, портативний телевiзор, набiр люльок, коробочка з кубиками i стара тапка. Приємно було дивитися, як вiн ступає обома здоровими ногами; нова трохи блискучiша й проворнiша - видно, не встоїть на мiсцi пiсля довгого вiдпочинку на полицi. Нова жилетка так тиснула, що довго не подрiмаєш: нiчого, вiн потерпить у нiй, поки поруч буде Ейнора... Вона саме навпроти стоїть i з усмiшкою дивиться на колишнього товстуна.
Твiнас витрiщив свої маковi зернятка i аж роззявив рота.
- Чому ви мовчите? - ще привiтнiше усмiхнулася Ейнора.
- Ви... ви... - басить i не може вибасити Твiнас. - Ви...
- Ну, яка я? - грайливо повертається на високому каблучку Ейнора.
- Наче iз вiтрини... iз журналу мод, - виговорює колишнiй товстун, насилу дихаючи в тiснiй жилетцi.
Ейнора щасливо смiється i схиляє голову на плече Менесу.
Цього Легарiя не може знести - вона легше несла б усi свої сумки!
- Твiнасе, - ласкаво звернулася вона до нього. - В цiй жилетцi ти справжнiй солiдний джентльмен. Тому йди сюди i вiзьми мiй багаж
- Я вже лiзу в корабель, - поставив Твiнас ногу на сходинку.
- Стiй! - наказав йому начальник i повернувся до пiлота Менеса. - Що це означає? Де рейсовий корабель iз Тандадрики?! Ви не виконали мого наказу? Не налагодили радiозв'язок?!
Пiлот по-вiйськовому виструнчився i вiдрапортував:
- Радiозв'язок налагодив. Iз Тандадрики я отримав радiограму: "Замiсть рейсового корабля вас зустрiне маршрутний повiтряний пором наймодернiшої конструкцiї, який у космосi вiзьме на борт "Срiбну шишку" з пасажирами i доставить на Тандадрику. Порому вже дано сигнал вилетiти".
Начальник Кадриль кивнув головою в знак згоди i повагом вимовив:
- Уперед! Наказую приготувати корабель в путь!
- Слухаю! - вiдповiв пiлот i пiшов до корабля.
Усi заметушились, i лише зараз начальник побачив Китичку, який стояв осторонь похнюпившись. Прикро вражений, Кадриль з нiг до голови обдивився песика.
- Мандрiвнику Китичко! - суворо запитав. - Що все це означає?
Китичка наче нiчого й не чув.
- Мандрiвнику Китичко, - ще суворiше повторив начальник, - невже вам не соромно буде показатися в такому виглядi на Тандадрицi?! - I вiн ворухнув вусом до референтки, щоб вона це теж повторила. Та на цей раз референтка промовчала: може, сердилася за оте слово "мавпяча", а може, тому, що начальник не звелiв Твiнасу нести її сумки, а може... хтозна...
- Мандрiвнику Китичко, - геть розсердився начальник, - невже ви не могли замiнити цю пошарпану китицю... цього хаотичного ковтуна на пристойний хвiст? Не могли приклеїти нормального носика? Ви полiнувалися пошукати склад "Все для песикiв"?
- Я його бачив, але пройшов мимо, - вiдiзвався песик.
- Чи ви розумiєте, недозрiле створiння, що таким своїм виглядом ви скомпрометуєте на Тандадрицi всю нашу делегацiю? Що це у вас у лапi? Покажiть!
- Не покажу, - спокiйно вiдказав песик.
- Це, - захлинулася вiд смiху жаба, - це ж паяцова шапка!
- Цього ще бракувало! - вигукнув начальник, але, схаменувшись, статечно додав: - Мандрiвнику Китичко, я у вас зовсiм зневiрився... максимально! I це моя офiцiйна думка!
- Ти побачив би, на кого ти схожий, - повертiла тюрбаном i референтка.
- На себе, - спокiйно вiдказав песик. -- А начальник на сома.
- Що?! Як ти смiєш пiдривати мiй авторитет?! - тупнув начальник чобiтком з м'якою пiдошвою. - Шкода, що я не натрапив на тебе в складi, я тебе примусив би набути пристойного вигляду!
Нiби не вiрячи своїм очам, Китичка весь подався вперед, а його сивi брови пiднялися вгору. Потiм вiн оглядiвся, шукаючи очима Ейнору. Вона стояла осторонь, тримаючи в руках встелену атласом коробочку, яку їй дав пiлот, коли йшов у корабель. У коробочцi лежали каблучка з блакитним, як незабудка, очком i стара пошарпана рукавичка.
- О... - тiльки могла вимовити Ейнора, дивлячись то на очко, то на рукавичку. - О...
- Всi пiдiймаємось у корабель! - дав наказ начальник.
В ОСТАННЮ ПОДОРОЖ
Багажу набралося стiльки, що було мороки-мороки, поки порозкладали все так, щоб залишилося мiсце й пасажирам. Коли нарештi все було владнано, знесиленi мандрiвники повмощувались у крiслах, i подорож - остання подорож - почалася.
Твiнас додумався надувне крiсло покласти на справжнє крiсло; м'яко всiвшись, вiн одразу розстебнув кiлька гудзикiв на жилетцi й голосно вiдсапнувся. Йому так полегшало, що навiть розпашiлi вiд щастя Ейноринi щоки не завдавали йому болю. А коли б ще вдалося подрiмати до самої Тандадрики, то... гм... Твiнас i сам не вiдчув, як у нього закинулась голова i з дзьоба вирвалось хропiння...
I Кадриль дуже зручно влаштувався на своєму посту. Шкода тiльки, що в новiй чудовiй шапцi не було пiд шиєю резинки, i вона, мов од вiтру, щоразу поривалася до стелi. Звичайно, шапку можна було змiнити на ту, яку йому дав пiлот i яка вiдпочивала у "дипломатi", та не здiймалась у нього лапа, щоб скинути з голови таку красу! Незабаром Кадриль знайшов порятунок: на нову шапку надiв стару i тiєю резинкою пiдв'язав собi шию. Тепер у нього на головi сяяли два козирки, блищали два герби, а нашивок... Пiсля всього цього Кадриль задумався над iншим, не менш важливим питанням: а на Тандадрицi вiн залишиться начальником чи нi?.. Такi роздуми навiювала й поведiнка референтки: перед останньою подорожжю вона зовсiм забула про свої обов'язки схвалювати кожне його слово i навiть сама нi разу не сказала "шановний начальнику". А може, ця пiдступна iнтриганка здогадується, що на Тандадрицi всi iграшки будуть рiвноправнi й нiякого начальника бiльше не треба? Але там, де є iграшки, там повиннi бути й iгри, а якi можуть бути iгри без начальникiв?.. Треба тримати в лапах кермо влади хоч би що!.. Тi, що на Тандадрицi, повиннi також зважати на його унiформу, заслуги i... таке iнше. Що б там не було, а вiн законно обраний начальник, i нiякi свавiльники його не скинуть!.. А може, пробратися в кабiну пiлота й офiцiйно у нього довiдатися: на Тандадрицi начальник матиме владу чи нi? Якщо не матиме - навiщо йому та Тандадрика? Нi, вiн ще побореться за свiй завойований авторитет...
